ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТЕХНОЛОГІЙ ДО ПРОЕКТНО-ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ШКОЛІ

На сучасному етапі розвитку вищої освіти стандарти підготовки спеціалістів стали розширюватися за рахунок включення у них не лише системи знань, а й досвіду практичної діяльності в цілому і зокрема обов’язкового досвіду самостійної, з елементами творчості, діяльності. Це вимагає удосконалення форм і методів організації та здійснення навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах, змінює пріоритети у підготовці майбутніх учителів для основної школи.

Проблема виховання працьовитості й посилення мотивації трудової діяльності є досить актуальною на сьогоднішній день. Зміст трудової діяльності в сучасних умовах визначається не тільки мірою її інтенсивності, але й проявом творчого підходу до неї.

Однією із технологій, що сприяє формуванню професіоналізму майбутніх викладачів, є проектна технологія, в ході застосування якої реалізуються всі стадії творчого процесу людини: виникнення, обґрунтування, осмислення і прийняття ідеї, технологічна розробка ідеї, практична робота над втіленням ідеї, апробування об’єкту в роботі, доробка і самооцінка творчого вирішення ідеї.

Цілком закономірно деякі науковці стверджують, що в проектно-технологічній діяльності реалізується ідея органічного поєднання навчання творчих технічних умінь з навчанням трудових практичних умінь та навичок за допомогою системи навчального предмета.

Технологічна підготовка школярів на основі методу проектів ставить нові вимоги до професійної підготовки майбутніх вчителів. Учитель технології має бути сьогодні професійно гнучкою, компетентною особистістю, що постійно підвищує свій кваліфікаційний рівень і творчий потенціал. Він повинен добре володіти різними видами проектно-конструкторської діяльності, основами економіки, екології і дизайну.

Нові підходи до викладання предмета вимагають від майбутніх учителів технологій їх розуміння, сприйняття, свідомого застосування ефективних методів їх реалізації.

Для реалізації проектно-технологічної діяльності учнів на уроках технологій група науковців підготувала й опублікувала низку наукових статей у фаховому журналі „Трудова підготовка в закладах освіти” та фаховій газеті „Трудове навчання”.

Не можна залишити без уваги і навчально-методичні посібники з проектної діяльності учнів „Методика організації проектно-технологічної діяльності учнів на уроках обслуговуючої праці” (за редакцією О. М. Коберника), „Методика навчання учнів 5-9 класів проектування в процесі вивчення технології обробки деревини і металу” (за загальною редакцією О. М. Коберника та В. К. Сидоренка) [5].

У монографії „Проектно-технологічна діяльність учнів на уроках трудового навчання: теорія і методика” (за загальною редакцією О. М. Коберника) подано характеристику основних етапів проектно-технологічної діяльності учнів на уроках трудового навчання. Її можна покласти в основу проектно-технологічної діяльності учнів під час вивчення програмового матеріалу [3].

Щодо трудового навчання важко сприйняти термін проект, тому що для вчителів загальнотехнічних дисциплін, як і для багатьох інших спеціальностей, він пов’язаний із поняттям технічного проекту (використовується в будівництві, машинобудуванні, літакобудуванні, архітектурі тощо). Якщо взяти до уваги лексичне значення слова проект (у перекладі з лат. означає «кинутий уперед – план, задум тощо»), то щодо трудового навчання, проект слід розуміти як самостійну творчу роботу учня, яка виконується (від задуму до його втілення в життя) під контролем та за умови постійного консультування учителя [1].

Постає питання: що вважати „задумом”? Задум – це виріб, який учень хоче виготовити для власного використання чи для родини, на подарунок або на продаж тощо. Для того, щоб учень знав потреби сім’ї, родини, його потрібно привчати до цього змалку. Якщо школяр не може сам визначитися щодо потреби в тому чи іншому виробі, його практичної значущості, йому на допомогу, як завжди, має прийти вчитель. Першою допомогою у проектній діяльності учнів має бути банк проектів (список тем проектів), який учитель складає з урахуванням інтересів учнів, їхніх вікових та індивідуальних особливостей, відповідності завданням програми, які вирішуються; рівня знань та вмінь, обсягу робіт (термін виконання), матеріальної бази шкільних навчальних майстерень, затрат на матеріали тощо і, що не менш важливо, можливостей учителя. При врахуванні таких критеріїв учні зможуть обрати цікаву тему для своєї роботи. Якщо ж із зазначених учителем тем нічого цікавого для конкретної особистості немає, можливі й теми проектів, дібрані учнями.

Предметна галузь „Технологія” та навчальні предмети, що входять до її складу, мають можливості для гармонійного розвитку учнів через доцільне поєднання теоретичної і практичної діяльності. На думку В.К. Сидоренка, основою побудови оновленого змісту трудового навчання повинен стати проектно-технологічний підхід, який інтегрує всі види сучасної діяльності людини: від появи творчого задуму до реалізації готового продукту. Творчу проектно-технологічну діяльність школярів слід розглядати як інтегративний вид діяльності щодо створення виробів чи послуг, що мають об'єктивну чи суб'єктивну новизну і особисту чи суспільну значущість.[6]

Коньок М.М. розглядає проектно-технологічну діяльність як обґрунтовану і сплановану наперед творчу навчально-трудову діяльність, яка передбачає обґрунтування, планування, розроблення конструкції, технології, виготовлення й реалізацію об'єктів проектування. Вона спрямована на формування в учнів певної системи творчо-інтелектуальних та предметно-перетворювальних знань і вмінь. Проектна технологія передбачає при її виконанні сукупності дослідницьких, пошукових, творчих за своєю суттю методів, прийомів, засобів. Таким чином, суть проектної технології: стимулювати інтерес учнів до певних проблем, що передбачають володіння визначеною сумою знань, та через проектну діяльність, яка передбачає вирішення однієї або цілої низки проблем, показати – практичне застосування набутих знань [4].

Трудове навчання, засноване на проектно-технологічній основі, дає можливість готувати учнів до технічної діяльності, розвивати в них ті компоненти, які притаманні творчій особистості.

Широке впровадження методу проектів значно підсилює розвиваючий і гуманістичний потенціал технологічної підготовки школярів, оскільки проектна діяльність передбачає вільний вибір кожним учнем виду проекту та його спрямованість – утилітарну, декоративно-ужиткову, спортивну, екологічну, соціальну тощо [2].

Проектно-технологічний підхід дає змогу реалізувати варіативність у змісті трудової підготовки, тобто уникнути жорсткої регламентації наповнення змісту навчальної діяльності учнів і при виконанні ними творчих проектів набирає рис справжньої продуктивної праці.

Як показує досвід учителів технологій, найбільш прийнятним для учнів варіантом є поділ проектної роботи на три етапи: організаційно-підготовчий, технологічний, завершальний. На кожному з цих етапів виконується відповідна частина роботи. На організаційно-підготовчому етапі учні обирають тему проекту, складають план його виконання, план проектно-технологічної діяльності, працюють з інформаційними джерелами, відвідують музеї, ознайомлюються з аналогами задуманого виробу, аналізують їх, складають критерії, яким має відповідати задуманий виріб, розробляють конструкцію власного виробу та документацію, яка необхідна для його виготовлення, враховуючи всі необхідні деталі (наприклад, спосіб кріплення в рамці та самої рамки тощо).

Після закінчення організаційно-підготовчого етапу учні приступають до етапу технологічного – безпосереднього виготовлення виробу. Виготовляючи виріб, вони можуть коригувати (за необхідності) конструкцію, технологію, послідовність роботи тощо. Оскільки не виключено, що всі учні виконують різні технологічні операції, для вчителя надзвичайно важливо стежити за дотриманням правил безпечної праці.

Третій етап виконання проекту – його захист. На захист проекту учні мають не тільки завершити виготовлення виробу (задуму), а й оформити портфоліо (пояснювальну записку). Вчителям варто звернути увагу на те, що зміст пояснювальної записки повинен містити тільки необхідну для виконання проекту інформацію.

Виконуючи творчі проекти, учні, по-перше, самостійно (хоч і під керівництвом учителя) здобувають знання, їх застосовують, формують уміння і навички не тільки з трудового навчання, а й з інших предметів, які вивчаються у школі; по-друге, використовують власний досвід. Результатів можна досягнути й використовуючи пояснювально-ілюстративні, репродуктивні, проблемні та інші методи навчання. Але використання методу проектів створює умови для особистісно-орієнтованого підходу в навчанні, формування в учнів таких цінних якостей, як самостійність, відповідальність, критичність, вимогливість до себе та інших, наполегливість у досягненні поставленої мети, вміння працювати як індивідуально, так і колективно [5].

Таким чином, проектно-технологічний підхід до підготовки спеціалістів дозволяють вирішити цілий ряд проблем, пов’язаних з удосконаленням якості освіти, визначенням її змісту та завдань, обґрунтуванням форм, методів і засобів навчання, з врахуванням сучасних вимог до характеру і рівня вищої освіти. Не слід забувати, що повнота та багатство творчої самореалізації особистості учня чи студента забезпечується цілісним і багатогранним його розвитком. Тому, в першу чергу, його буде цікавити те, що найкращим чином сприятиме прогресивному особистісному розвитку.

Література:

1.                     Дідух В.О. Метод проектів в історії педагогіки / В.О. Дідух // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка ; вип. 53. – Чернігів: ЧДПУ, 2008. – С. 178 – 181.

2.                     Коберник О. М. Проектування навчально-виховного процесу в школі / О. М. Коберник. – К. : Хрещатик, 1996. – 153 с.

3.                     Коберник О.М. Проектно-технологічна система трудового навчання / О.М.Коберник // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2003. – № 4. – С. 8 – 12.

4.                     Коньок М.М. Проектно-технологічна діяльність учнів на уроках з трудового навчання / М.М. Коньок // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка ; вип. 53. – Чернігів: ЧДПУ, –2008. – С. 97 – 100.

5.                     Методика навчання учнів 5–9 класів проектуванню в процесі вивчення технології обробки деревини і металу : навч.-метод. посіб. / за ред. О. М. Коберника, В. К. Сидоренка. – Умань, 2004. – 236 с.

6.                     Сидоренко В.К. Проектно-технологічний підхід як основа оновлення змісту трудового навчання школярів / В.К Сидоренко // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2004. – № 1. – С. 2 – 4.

Використання комп’ютерно-орієнтованих технологій з метою проектування, виготовлення та оздоблення виробів із деревини

Сучасний рівень розвитку виробництва називають комп'ютерно-інтегрованим виробництвом, у якому практично всі функції виробництва взяв на себе комп'ютер.

Комп'ютерно-інтегроване виробництво передбачає, що дизайнер (проектувальник, конструктор) переносить з підсвідомості образ (віртуальну модель) майбутнього виробу до 3D CAD (СотриtеrАіded Dеsіgn) – системи комп'ютерної підтримки проектування. Основним призначенням цих систем на початку їхнього розвитку було лише оформлення конструкторської документації. Далі за допомогою системи комп'ютерної підтримки інженерних рішень (САЕ – СотриtеrАіded Епgineering) можна отримати конструктивне рішення, яке буде одним з найкращих. Реалізувати один з кращих варіантів технології може допомогти комп'ютерна система підтримки виробництва (САМ – СотриtеrАіded Мапиfасtиrіпg). Керувати інформацією щодо виробу на всіх етапах проектування і виробництва можна за допомогою системи управління даними про виріб (РОМ – Рrоdисt Dаtа Мапаgетепt). Для моделювання деталей, їх зображень, створення креслень, можна використовувати програмні оболонки, наприклад, 3D КОМПАС, 3D MAX редактор Microsoft Vision, що є програмою для розробки дизайну приміщення, графічний редактор Photoshop, Gorel Draw, тощо.

На нашу думку до алгоритмічних методів проектування виробів можна віднести й якісні методи системного аналізу, оскільки вони, як і алгоритм, передбачають певну послідовність дій. Проте суттєва різниця полягає в тому, що ці методи спрямовані на генерування ідей, які можуть підштовхнути проектувальника до найкращого рішення у прийнятний час.

Проте й це не завжди допомагає, оскільки всі методи активізації пошуку проектного рішення мають такі недоліки:

1)  немає механізму для створення списку всіх можливих варіантів;

2)  немає об'єктивних критеріїв відбору кращих варіантів;

3)  немає механізму швидкого перебору всіх можливих варіантів тощо .

На подолання цих недоліків спрямовані алгоритмічні методи, які дозволяють отримати мінімальну кількість (одне-два-три) рішень, які максимально наближені до найкращого.

Останнім часом у галузі моделювання застосовують віртуальне моделювання.

Віртуальне (або твердотільне) моделювання – один з аспектів використання Систем Автоматизованого Проектування (САПР, англ. САD  –СотриtеrАіded Dеsіgn) [2, c.2].

Цей метод усе більше використовується як основний метод моделювання у проектуванні, й для того є кілька важливих причин:

-                   віртуальна модель здатна відтворити практично всі значущі властивості реального об'єкта, зокрема форму і фізико-механічні властивості матеріалу деталі та взаємодію з іншими деталями та навколишнім середовищем, причому все це можна легко змінювати;

-                   під час моделювання можна аналізувати модель з усіх боків та змінювати її масштаб, наприклад, щоб краще роздивитися дрібні елементи;

-                   існує можливість моделювати роботу механічної системи, зокрема такі елементи, як важелі, кулачки, зубчасті колеса, пружини, гідравлічні передачі тощо;

-                   існує можливість «зазирнути всередину моделі» або «пролетіти через» елементи моделі, чого часто неможливо зробити ані з моделлю, ані з реальним виробом;

-                   модель може бути швидко передана через комп'ютерні мережі, представлена на веб-сайтах, тощо.

Системи автоматизованого проектування допомагають проектувальнику на різних стадіях процесу проектування. Сучасне програмне забезпечення для автоматизації проектування надає набагато більше можливостей, ніж просте креслення за допомогою комп'ютера.

Процес проектування є процесом передачі ідей, їх візуалізації та прийняття рішень. Якщо проект не є принципово новим, то розпочинати проектування від самого початку буде економічно невиправданим. САD-системи дозволяють проектувальнику швидко і легко модифікувати проект, переробляти і доопрацьовувати його.

Переваги застосування САD-систем для проектування:

-                   креслення може бути створене набагато швидше, ніж будь-якими іншими засобами;

-                   кількість варіантів виконання проекту збільшується через покращення можливості робити зміни;

-                   стандарти, існуючі та бажані компоненти можна бути підібрати зі спеціальних бібліотек;

-                   підвищення якості і точності виконання проекту, при цьому додається можливість проводити детальний аналіз віртуальної моделі, створюючи з неї прототип. Все це скорочує загальний час розробки проекту та зменшує кількість помилок;

-                   віртуальна тривимірна модель може інтегруватися з системами аналізу, планування, виробництва, маркетингу тощо;

-                   можливість швидкого отримання креслень і фотографічних зображень дозволяє швидше передати пропозиції проекту клієнтам.

-                   зручне збереження й відновлення завершеного проекту [2, с.3].

Останнім часом широкого розповсюдження набуло тривимірне моделювання або протипування. Суть тривимірного моделювання полягає в створенні в натуральну величину або в зменшеному вигляді моделі об'єкта, що відтворює його форму і реалізує основні його функції (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Ламаний розріз

Застосування віртуального моделювання дозволяє відтворити практично всі значущі властивості реального об'єкту, зокрема форму і фізико-механічні властивості матеріалу деталі та взаємодію з іншими деталями та навколишнім середовищем, причому всі ці показники можна легко змінювати. Під час моделювання можна одержати вигляд об’єкта в різних проекціях, змінюючи її масштаб. Віртуальне (або твердотільне) моделювання – один з шляхів використання Систем Автоматизованого Проектування (САПР, англ. САD – СотриtеrАіded Dеsіgn).

Таким чином, сучасне програмне забезпечення для автоматизації проектування забезпечує значно більше можливостей, ніж просте креслення за допомогою комп'ютера. САD – системи дозволяють проектувальнику швидко і легко модифікувати проект, переробляти і доопрацьовувати його. Саме ці властивості САD – систем приваблюють сьогодні вчителя трудового навчання під час здійснення урочної та позаурочної роботи.

Так, тривимірна графіка все ширше використовується під час різних видів діяльності людини. Так, наприклад, виконання наглядової частини під час створення дизайну будь-якого інтер’єру, виробу, деталі практично завжди виконується із застосуванням тривимірної графіки.

Отже, використання комп’ютерних програм для проектування і моделювання виробів із деревини підвищує швидкість його виконання, забезпечує якість й тривимірний вигляд виробу. Значний час приділити роботі з CAD – системами на уроці вчитель не може. Тому, на нашу думку, відпрацьовувати навички тривимірного моделювання раціонально під час позаурочної роботи з ТН.

 

Вивчення предмета «Трудове навчання» у 2017/2018 навчальному році (5-9 класи)

Вивчення предмета «Трудове навчання»

 у 2017/2018 навчальному році

(5-9 класи)

          Сьогодні українська школа має дві глобальні проблеми стосовно навчання:

     Перша – це перевантаженість предметами.

  Друга – учням намагаються дати суто навчальний матеріал, який відокремлений від життєвого оточення, у якому розвивається дитина.

         В загальноосвітній школі зміни до навчальної програми за останні 10 років  відбувались у такій послідовності:

        Перший крок: Зміст програми структуровано навколо учнівського проекту з визначенням кінцевого результату у вигляді «очікувань навчально-пізнавальної діяльності учнів».

     Другий крок: Наслідком першого кроку є трансформація  обов'язкової  для вивчення змістової частини навчальної програми —  основні її теоретичні та практичні складові  було  скорочено, систематизовано за класифікацією Блума  й перенесено в частину «очікувань навчально-пізнавальної діяльності учнів».

    Третій крок: Опрацьовано й удосконалено частину програми, яка допомагає вчителю організувати проектну діяльність учнів. Було укладено перелік об'єктів проектування та можливих технологій, за якими вони можуть виконуватись.

      Метою базової загальної середньої освіти є розвиток і соціалізація учнів, формування у них національної самосвідомості, загальної культури, світоглядних орієнтирів, екологічного стилю мислення та поведінки, творчих здібностей, дослідницьких і життєзабезпечувальних навичок, здатності до саморозвитку й самонавчання в умовах глобальних змін і викликів.

     Зазначена мета досягається шляхом залучення учнів на уроках трудового навчання до проектної діяльності як провідного засобу розвитку й навчання учнів, формування у них здатності до самостійного навчання, оволодіння засобами сучасних технологій, умінь конструювати власний процес пізнання та на практиці реалізувати заплановане.

      Оновлена навчальна програма з трудового навчання 2017 року спрямована на досягнення головної мети трудового навчання в загальноосвітній школі, а саме:

• збільшує автономію вчителя та спонукає до праці;
• максимально враховує інтереси дітей та запити батьків;
• забезпечує рівність вибору виробів та технологій в класах, що не поділяються на групи;
• відходить від гендерного підходу при виборі технологічної діяльності;
• забезпечує освоєння технологій обробки матеріалів, які життєво необхідні;
• ставить орієнтир на цінність учнівських робіт.
• посилює роль проектної діяльності;
• передбачає освоєння графічної грамоти;
• дозволяє відійти від робітничих професій та профорієнтації на них;
• дозволяє розвивати в шкільній майстерні нові технології та просувати нове оснащення;
• дає можливість відображати й розвивати техніки декоративно-ужиткового мистецтва, притаманні як усій Україні, так і її окремим регіонам. 

           Зміст оновленої навчальної програми  орієнтовано на формування в учнів ключових і предметних компетентностей, що покликані наблизити процес трудового навчання до життєвих потреб учня, його інтересів і природних здібностей.

           Новий зміст технологічної освіти  заснований на формуванні компетентностей.

    Компетентність – сукупність особистісних рис учня (ставлення, цінності, уміння, знання), обумовлених досвідом його діяльності в соціально й особистісно значимій сфері.

        Ключова компетентність – це знання, уміння й навички в комплексі зі сформованою життєвою позицією учня.

     У формуванні ключових компетентностей беруть участь усі навчальні предмети, інтегруючи процес навчання навколо них. Кожен предмет, маючи власний компетентнісний потенціал, вносить свою частку у формування ключових компетентностей, тобто утворення навчального середовища української школи

      Компетентнісний потенціал трудового навчання в загальноосвітній школі значний, зокрема це:

• спілкування державною (і рідною в разі відмінності) мовами;
• спілкування іноземними мовами;
• математична компетентність;
• основні компетентності в природничих науках і технологіях;
• інформаційно-цифрова компетентність;
• уміння вчитися впродовж життя;
• ініціативність і підприємливість;
• соціальна та громадянська компетентності;
• екологічна грамотність і здорове життя.

        Для формування ключових і предметних компетентностей у зміст кожного предмета закладено наскрізні змістові лінії:

Перша лінія «Екологічна безпека та сталий розвиток».

Друга лінія «Громадянська відповідальність».

Третя лінія «Здоров'я і безпека».

Четверта лінія «Підприємливість та фінансова грамотність».

     Призначення цих наскрізних інтегрованих змістових ліній – формування в учнів здатності застосовувати знання й уміння з різних предметів у реальних життєвих ситуаціях або виконання практичних завдань, наближених до життя.

Перша змістова лінія «Екологічна безпека та сталий розвиток» націлена на формування в учнів соціальної активності, відповідальності та екологічної свідомості, готовності брати участь у вирішенні питань збереження довкілля й розвитку суспільства, усвідомлення важливості сталого розвитку для майбутніх поколінь.

        Учнів 5–6 класів у процесі трудового навчання орієнтують: на розуміння ролі деревини та інших матеріалів природного походження, як важливого екологічного ресурсу в збереженні довкілля; формування уявлення про сучасні технології виготовлення конструкційних матеріалів; усвідомлення важливості вибору миючих засобів та їх впливу на довкілля.

    Учнів 7–9 класів у процесі трудового навчання орієнтують: на усвідомлення важливості безвідходного виробництва; розуміння шкідливого впливу хімічних матеріалів на навколишнє середовище; обґрунтування значення хімічних матеріалів для збереження природних ресурсів.

Друга змістова лінія «Громадянська відповідальність» націлена на формування відповідального члена громади й суспільства, який розуміє принципи та механізми функціонування суспільства, а також важливість національної ініціативи, спирається у своїй діяльності на культурні традиції та вектори розвитку держави.

       Учнів 5–6 класів у процесі трудового навчання орієнтують: визначати у співпраці з учителем та іншими учнями алгоритм взаємодії  для розв'язання практичних соціально значимих завдань чи  проектів; на усвідомлення важливості дотримуватися етикету для створення власного позитивного іміджу.

         Учнів 7–9 класів у процесі трудового навчання  орієнтують: на  здатність  обґрунтовувати власну позицію щодо галузей застосування конструкційних матеріалів, технології їх обробки;  уміння оцінювати результати власної діяльності.

Третя змістова лінія «Здоров'я і безпека» прагнуть сформувати учня як духовно, емоційно, соціально і фізично повноцінного члена суспільства, який здатний дотримуватися здорового способу життя та формувати безпечне життєве середовище.

         Учнів  5–6 класів у процесі трудового навчання орієнтують: розуміти  необхідність дотримання правил безпечної праці та організації робочого місця; безпечно користуватися побутовими електроприладами; дотримуватися послідовності дій при виявленні пошкоджень чи несправностей побутових електроприладів; критично ставитися до інформації про товари для збереження власного здоров'я.

          Учнів 7–9 класів у процесі трудового навчання орієнтують: дотримуватися правил безпечної праці при виконанні технологічних операцій; розуміти  шкідливий вплив фарбових матеріалів на здоров'я людини та способи запобігання від їхньої дії; доглядати одяг, взуття та дотримуватися відповідних санітарно-гігієнічних вимог; розпізнавати маркування пластмас для виявлення впливу штучних матеріалів на власне здоров'я та навколишнє середовище; розуміти чинники впливу хімічних матеріалів на здоров'я людини. 

     Четверта змістова лінія «Підприємливість та фінансова грамотність» націлена на розвиток лідерських ініціатив, здатність успішно діяти в технологічному швидкозмінному середовищі, забезпечення кращого розуміння молодим поколінням українців практичних аспектів фінансових питань (здійснення заощаджень, інвестування, запозичення, страхування, кредитування тощо).

        Учнів 5–6 класів у процесі трудового навчання орієнтують: на проведення під час проектування міні-маркетингового дослідження з метою обґрунтування  призначення та конструкції  виробу; виконання різноманітних технологічних операцій та здатності уміло добирати ті з них, які дозволяють найбільш ефективно розв'язувати практичні завдання; визначення орієнтованої вартості витрачених матеріалів для виготовленого виробу.

      Учнів 7–9 класів у процесі трудового навчання орієнтують: на формування уміння економно використовувати природні матеріали під час їх обробки, визначати необхідну кількість матеріалів для виготовлення виробу, призначення та функціональність виробу й відповідно розробляти його конструкцію; визначення орієнтовної вартості  виробу як готового  продукту; добір інструментів і пристосувань відповідно до поставлених завдань.

        Результатом вивчення наскрізних змістових ліній є процес формування ключових компетентностей, які характеризуються  доповненням учнівського досвіду з урахуванням їхніх природних нахилів і здібностей, професійних намірів, наявних готових знань із різних предметів.

Увага! Трудове навчання, крім вище зазначених, розв'язує внутрішньо-предметні завдання, що пов'язані з формуванням в учнів проектно-технологічної компетентності. 

 

Використання інформаційно-комунікаційних технологій на заняттях професійно-практичної підготовки студентів спеціальності «Технологічна освіта»

ПЕРЕДМОВА

Комп’ютерна  грамотність  – складова частина професійної підготовки педагогів. Можливості інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) роблять комп’ютер привабливим засобом реалізації самого процесу  навчання. З самого початку впровадження комп’ютерів у навчальні заклади ключовим питанням було їхнє використання  в  усьому  освітньому  процесі. 

Трудове навчання не буде мати перспективи, якщо не буде тим чи іншим чином пов’язане з сучасними інформаційними технологіями. Адже інформаційні технології застосовуються у технічному проектуванні та конструюванні, дизайні, моделюванні та деяких технологічних процесах тощо.

Використання інформаційних технологій студентами  під час занять професійно-практичної підготовки дає можливість  набирати  текст та створювати дидактичні презентацій, а також виконувати   креслення, моделювання, технічне проектування  та конструювання, дизайн, моделювання та під час виконання деяких технологічних прцесів.

Використання ІКТ в освіті є не лише вимогою часу, а й логічним проникненням інформаційних технологій в педагогічний процес.

Використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) в педагогічній діяльності відкриває унікальні можливості активізації процесів пізнання, індивідуальної і колективної діяльності студентів, широкі перспективи у вивченні професійно-практичних дисциплін.

У методичних рекомендаціях систематизовано та узагальнено результатів ефективності впровадження ІКТ в систему роботи учителя трудового навчання на власному прикладі.

Розглянуто  теоретичні і практичні здобутки з проблеми впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в навчальних процесс закладу загальної і середньої освіти та на заняттях з практичної підготовки..

Проаналізовано публікації, що стосуються використання інформаційно-комунікаційних технологій, актуальність впровадження та використання комп’ютера в навчальному процесі та в практичному  навчанні.

 Використання інформаційно-комунікаційних технологій в трудовому  навчанні показано в великій кількості наукових досліджень Р. Гуревича, М. Кадемії,  Л. Шевчук, 

 В. Кондратюка, В. Борисова, Л. Остапенко, О. Ващук, І. Цідила, С. Яшанова та інших науковців.

Питання професійної самоосвіти педагога, як умови вдосконалення професійної діяльності та неперервності       освіти  можна знайти в працях науковців та методистів Сидорчук Н., Хворостенко І., Бурлуки О., Шестакової Т. та ін.

У працях науковців розглядаються питання використання ІКТ під час конструювання та проектування, ведення блогів, підготовки до уроків, використання мультимедіа під час уроку тощо.

Всі ці праці дають можливість учителю ознайомитися з інноваційними технологіями, тенденціями та методиками.

На жаль, фактично немає публікацій, в яких розглядалася б система різноманітних напрямків використання ІКТ у діяльності учителя трудового навчання.

Також у науковців дуже мало конкретики щодо ефективності впровадження тієї чи іншої компʼютерної інновації в навчальний процес. Переважно ми бачимо загальну оцінку інноваційного методичного елемента.

З іншого боку, кожен студент і педагог сам формує свою індивідуальну систему роботи, що визначається інформаційною компетентністю, інформаційною культурою, матеріально-технічним забезпеченням майстерні, володінням різними видами декоративно-ужиткового мистецтва. Тому те, що підходить для одного , іншому  всю систему переймати не завжди доцільно. Як правило, в реальному житті переймаються окремі елементи, що формуються в свою, індивідуальну систему роботи.

Спробуємо в нашій роботі розкрити ефективність системи роботи студента під час вивчення професійно-практичних дисциплін на основі використання інформаційно-комунікаційних технологій та проаналізувати компоненти системи.

                

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І.  РОЛЬ ТА МІСЦЕ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ ЗАКЛАДУ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

 

1.1  Система роботи викладача та її  орієнтовна структура

 

Під системою ми розуміємо множину взаємопов’язаних елементів, що функціонує як єдине ціле.

Педагогічна система – це взаємозв’язок таких компонентів, як мета освіти, сторони навчання (вчитель і студент), основа, методика і форми навчального процесу, засоби навчання.

Педагогічна система може включати в себе ряд підсистем.

Учені визначають різні складові класичної класно-урочної системи навчання. Так, професор В. П. Симонов сказав, що існує дев’ять складових частин педагогічної системи. Вони взаємопов’язані і завжди взаємодіють один з одним. До них відносяться цілі, а також ті, хто здійснює управління педагогічними системами, і ті, ким управляють, зв’язок «суб’єкт-суб’єкт-об’єкт», діяльність навчання і виховання та їх способи, педагогічні прийоми, організаційні напрями навчання і результат всієї роботи.

Таку педсистему можна взяти за основу, фундамент, на якому створюється власна педагогічна система, що може включати в себе різні інноваційні методики або їх елементи. Головним завданням учителя стає знайти місце інноваційним компонентам та гармонійно вбудувати в традиційну педагогічну систему.

Спочатку визначимося із складовими педагогічної системи з точки зору місця інноваційних педтехнологій в системі роботи викладача (мал. 1, А). Зазначимо, що вказана система є динамічною, тобто елементи з розвитком її можуть додаватися, об’єднуватися або роз’єднуватися. Система є унікальною для кожного педагога та враховує рівень його компетенції, психотип, рівень освоєння та впровадження інновацій,  напрямки самоосвіти та напрямки методичного пошуку. Виходячи з цього, зазначимо, що педагогічна система є унікальним явищем і не може навʼязуватися ззовні, вона формується індивідуально.

В системі зазначимо елементи.

Традиційна методика -  це сукупність методів та прийомів, які використовувалися протягом багатьох століть і застосовуються в сучасній навчальній практиці.

Інформаційно-комунікаційні технології в методичній науці - це технології підготовки і передачі навчальної інформації  студентам, засобом впровадження яких є комп’ютер. Додамо сюди також самоосвіту педагога з використанням ІКТ.

Інтерактивні педагогічні технології – педагогічні технології, в яких навчання відбувається шляхом взаємодій всіх, хто навчається, педагог виступає лише в ролі координатора, організатора процесу навчання. Такі технології сприяють більш міцному засвоєнню знань, розвитку комунікативних здібностей.

Проблемне навчання - система методів та засобів, що шляхом розв’язування проблемних завдань у процесі засвоєння нових знань формують у студентів творче мислення та пізнавальні інтереси. Проблемні завдання викликають  пізнавальний інтерес та активізують цілий комплекс психічних процесів (увагу, мислення, уяву тощо), що сприяє міцному засвоєнню необхідних явищ, закономірностей фактів тощо.

Інші елементи. Сюди віднесемо всі інші елементи системи роботи, які не входять у попередні компоненти: технології критичного мислення, програмоване навчання, ігрові технології тощо.

Всі компоненти взаємопов’язані в тій чи іншій мірі та замикаються в єдину систему роботи викладача. Як приклад, наведемо зв’язок інтерактивного навчання та ІКТ на основі електронних підручників.

Звернемо увагу саме на місце інформаційно-комунікаційних технологій в системі роботи та визначимо напрямки впровадження.

У використанні ІКТ виділимо орієнтовні напрямки діяльності (мал. 1, Б) та детально опишемо їх реалізацію.

1.2  Підготовка  матеріалів до заняття

 

Комп’ютер з відповідним програмним забезпеченням та інформація з мережі Інтернет використовується для виконання студентами домашніх завдань,створення планів-конспектів, роздаткового матеріалу, карток контролю знань та ін. Професійно-практична підготовка має свою специфіку. В пояснювальній записці навчальної програми зафіксовано: «Професійно-практична підготовка базується на практичній діяльності  учнів.  На  кожному  уроці  має  бути  практична  робота. Її зміст визначається викладачем самостійно залежно від теми уроку та виду робіт, що виконуватимуться під час заняття. Засвоєння теоретичного матеріалу доцільно проводити під час практичних робіт, не витрачаючи на це окремого навчального часу». Розкриємо суть цієї цитати у світлі практичного застосування.  Визначальним фактором формування методики викладання та розробки планів-конспектів уроків є матеріально-технічне оснащення майстерень. Від оснащення залежить вибір об’єкта трудової діяльності, а від виробу – концепція проведення уроку. Так, зразок технологічної картки, яка використовується у майстернях одного навчального закладу  у переважній більшості випадків не може бути використаний у шкільних майстернях іншого навчального закладу. Причиною є невідповідність матеріально-технічної бази навчальних закладів: відсутність або наявність пристосувань, верстатів, інструментів. Звичайно, мова не йдеться про напилки  та молотки, які мають бути у кожній комбінованій та слюсарній майстерні. Прикладом може бути наявність або відсутність промислових верстатів, в одних майстернях вони є, в інших вони мають інші параметри, а в третіх їх взагалі немає. 

Отже, для кожної майстерні та викладача технологічну картку необхідно модифікувати та оптимально пристосувати до технологічних умов та методики проведення занять. Виходячи з вище сказаного, можна стверджувати, що в сучасних умовах викладач професійно-практичних дисциплін має бути готовим:

-          оперативно змінювати та пристосовувати до умов своєї навчальної майстерні розробки занять, існуючі зразки технологічних карт або їх навчальних аналогів, креслення деталей виробу, конструкції виробів тощо;

-          створювати нові зразки специфічного методичного забезпечення, які враховують специфіку конкретної майстерні;

-           виконувати навчальну програму, що часто змінюється.

З метою створення, корекції та редагування планів-конспектів, карток контролю, інструкційних карт використовують  програми  загального  призначення,  які  можуть використовувати  викладачі  більшості  предметів.  Сюди  можна  віднести  текстові (Microsoft Word) та графічні редактори (FastStone Image Viewer, Paint NET тощо).  Для індивідуалізації та диференціації навчального процесу застосування ІКТ дозволяє швидко модифікувати базовий варіант в напрямку ускладнення або, навпаки, спрощення [14]. Цей напрямок роботи учителя добре описаний в методичній літературі, тому, вважаю, що його розписувати не варто.

 Отже, володіння комп’ютерними технологіями дозволяє легко та швидко внести необхідні зміни до зразків навчально-методичного забезпечення, розробити різнорівневі картки із завданнями.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3   Підготовка майбутніх учителів освітньої галузі «Технологія» засобами ІКТ

В умовах реформування вищої педагогічної освіти, впровадження багаторівневої підготовки педагогічних кадрів, відповідно до Болонської декларації, особливої актуальності набуває проблема професійної підготовки майбутніх учителів до майбутньої професійної діяльності та забезпечення їхньої конкурентоспроможності на ринку праці. Нові завдання цієї галузі спрямовані на професійну підготовку майбутнього педагога із високим рівнем адаптації до швидкозмінних вимог інформаційного суспільства.

Традиційна система підготовки майбутніх педагогів нині не здатна забезпечити досягнення нових освітніх результатів у межах традиційної системи навчання. Тому потрібні нові підходи, засоби та на їх основі нові педагогічні технології, котрі б вписувалися в традиційну систему навчання і сприяли якісній підготовці майбутніх учителів. Відповідно до сучасних вимог ринку праці майбутні вчителі повинні мати досить високий рівень професійної підготовки яка пов’язана з розвитком та впровадженням засобів інформаційно-комунікативних технологій (ІКТ).

Проблеми та особливості використання ІКТ у навчальному процесі розглядали у своїх роботах українські науковці: В. Биков, Р. Гуревич, М. Жалдак, Ю. Жук, М. Кадемія, Н. Морзе, С. Сисоєва та ін. Серед російських науковців з даного напрямку слід відзначити праці І. Захарової, Є. Полат, І. Трайнєва, В. Травнєва, А. Хуторського та ін. У своїх наукових працях провідні науковці зазначають, що використання в навчальному процесі засобів ІКТ підвищує якість професійної підготовки майбутніх фахівців в інформаційному суспільстві.

Нині зроблено перші кроки в розробці засобів ІКТ, зокрема комп’ютерних моделей, призначених для підготовки майбутніх учителів освітньої галузі «Технології». Вони різноманітні за змістом, структурною побудовою, обсягом подання навчальної інформації та можливостями. Вони  поєднують у собі текст, графіку та відео тобто створюють віртуальну реальність для проектування та виготовлення виробів.

Віртуальна реальність – нова технологія безконтактної інформаційної взаємодії, яка реалізує за допомогою комплексних мультимедіа-операційних середовищ ілюзію безпосереднього входження і присутності в реальному часі у стереоскопічно представленому «екранному світі».

Віртуальна реальність виступає як нова перспективна модель навчання, яка базується на використанні засобів ІКТ. Такі засоби в діяльності майбутніх учителів є  універсальними, оскільки можуть бути використаними   на різних етапах уроку:

-        мотивації, як постановка проблеми перед вивченням нового матеріалу;

-        вивчення нового матеріалу, як засіб наочного представлення навчального матеріалу;

-        закріплення та узагальнення знань;

-        контролю знань.

Використання комп’ютерних моделей  у підготовці майбутніх учителів дозволить майбутньому вчителеві  реалізувати свої педагогічні ідеї, презентувати їх та  оперативно одержати відгук, а учні мають можливість самостійно обирати навчальну траєкторію (послідовність і темп вивчення теми), систему тренувальних вправ і завдання, а також місце й час навчання.

Зміст комп’ютерного моделювання полягає в одержанні якісних і кількісних результатів за допомогою фізичної або комп’ютерної навчальної моделі. Цілі комп’ютерного моделювання можуть бути різними, проте найчастіше моделювання є основною процедурою системного аналізу, під яким ми розуміємо сукупність методологічних засобів, що використовуються для підготовки та прийняття рішень різного характеру. Як засвідчують дослідження, навчальна комп’ютерна модель складної системи повинна відображати основні чинники та взаємозв’язки, характерні для реальних об’єктів, ситуацій, критеріїв. Ця модель має бути універсальною, щоб забезпечити опис наближених за значенням об’єктів-оригіналів і виконати необхідні дослідження з мінімальними затратами. Такі моделі є не лише засобом здобування знань, а також дозволяють студентам набути вміння і навички користувача комп’ютера.

Як переконує практика майбутні вчителів будуть конкурентоспроможними  відповідно до вимог ринку праці, якщо вони в умовах професійної діяльності використовуватимуть комп’ютерну техніку, засоби ІКТ, комп’ютерні системи,  котрі  моделюють процеси і явища,  ресурси мережі Інтернет, тобто постійно слідкують за оновленням та вдосконаленням інформаційних навчальних ресурсів та втілюють їх у свою професійну діяльність.

У процесі вивчення спеціальних дисциплін, зокрема «Спеціальної інформатики» студенти освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» вивчають  спеціалізоване програмне забезпечення, для моделювання виробів і технологічних процесів, які мають місце в проектуванні, виготовленні та збиранні виробів. Такі  комп’ютерні моделі дозволяють цілеспрямовано створювати такі ситуації, які потрібні для формування відповідного рівня конкретних знань, умінь, навичок, швидкої реакції в складній ситуації та спонукають знаходити  нестандартне розв’язок створеної ситуації.

Розглянемо можливості комп’ютерних моделей розроблених у програмах «Компас – 3D V12» та «Macromedia Flash 8 Pro» для викладання  варіативного модулю «Деревообробка».

У процесі  моделювання об’єктів за допомогою програми «Компас – 3D V12» доступні різноманітні прийоми створення і змінення об’єктів. Як приклад розглянемо модель табуретки, в якій продемонструємо особливості з’єднань, моделювання та збирання  виробу. У програмі «Компас – 3D V12» можна створювати готові креслення, фрагменти, текстові документи, різні специфікації, а також складати і моделювати деталі.

Програма «Компас – 3D V12» має зручний інтерфейс, побудований за технологією вікон, панель інструментів, що містить елементи для побудови та редагування схем; а також довідникову систему. Якісне графічне зображення елементів схем, що відповідають їх умовним позначенням. Розроблена модель у середовищі цієї програми забезпечує простоту користування всіма ресурсами проектування та  конструювання .

 

Мал.2. Трьохвимірне моделювання табуретки з деревини у програмі

 «Компас – 3D V12»

Програма «Компас – 3D V12» надає широкий діапазон можливостей для швидкого і точного моделювання будь-якого рівня  складності. Вона має широкий набір інструментальних засобів, які дозволяють створювати тривимірні моделі складних деталей і зборок. Програма «Компас – 3D V12» призначена для використання на персональних комп’ютерах х86 архітектури, що використовують операційні системи MS Windows 2000/XP/Vista.

Програма «Macromedia Flash 8 Pro» – прийнятий стандарт для використання в анімації векторних зображень, дозволяє створювати  високоякісну векторну анімацію (фільми, рекламні ролики для розміщення в Інтернет). Анімація у програмі  «Macromedia Flash 8 Pro» заснована на зміні властивостей об’єктів, що використовуються в «мультику». Наприклад, об’єкти можуть зникати або з’являтися, змінювати своє положення, форму, розмір, колір, ступінь прозорості й т.д.

В програмі «Macromedia Flash 8 Pro» передбачено три різні механізми анімації об’єктів: покадрова («класична») анімація, коли автор сам створює або імпортує з інших додатків кожний кадр майбутнього «мультика» і встановлює послідовність їх перегляду; автоматична анімація (так звана tweened-анімація), в процесі використовування котрої автор створює лише перший та останній кадри мультиплікації, а Flash автоматично генерує всі проміжні кадри, анімація на основі сценаріїв; сценарій є описом поведінки об’єкту на власній мові Flash, яка називається ActionScript.

Методично обґрунтоване використання гіпертекстових технологій,  та комп’ютерного моделювання дають можливість студентам реалізувати  засоби ІКТ у широкому комплексному розумінні.

Розроблені студентами моделі  Macromedia Flash 8 Pro передбачають не лише спостереження різних процесів обробки деревини, котрі моделюються комп’ютерною системою, а безпосередню участь у них студента (наприклад,  вибирання необхідних деталей, виконання з’єднань тощо), що суттєво підсилює навчальний вплив в процесі роботи з деревиною.

Моделювання в цій програмі дозволяє продемонструвати і дослідити властивості об’єктів, явищ, а також багаторазове виконання певних дій – сформувати вміння і навички виконання певних операцій.

Найбільш виправданими в процесі професійної підготовки майбутніх учителів освітньої галузі «Технології» є використання програм «Компас – 3D V12» та «Macromedia Flash 8 Pro» для створення та використання комп’ютерних моделей, оскільки вони дозволяють здійснювати проектування, збирання виробів будь-якої складності, а також  моделювати виробничі процеси.

 

Мал.3. Моделювання візитниці з деревини у програмі

                               Macromedia Flash 8 Pro

Використання засобів ІКТ цього типу є доцільним у навчальному процесі, оскільки вони структуровані у відповідності до дидактичних функцій, підвищують пізнавальний інтерес студентів до навчального матеріалу забезпечують формування теоретичних знань майбутніх учителів освітньої галузі «Технології», що робить навчальний процес більш цікавим і результативним. Комп’ютерні моделі дозволяють повною мірою забезпечити наочність, доступність, послідовність, диференціацію та індивідуалізацію навчального процесу.

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ. ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ ІКТ НА ЗАНЯТТЯХ    ПРАКТИЧНО-ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

2.1 Дидактичні презентації як основний спосіб застосування наочності

Крім практичних робіт та процесу виготовлення виробів актуальним є засвоєння учнями знань, що передбачені у навчальній програмі. Сьогодні важко уявити відкрите заняття без використання комп’ютера. Все частіше викладачі проводять звичайні заняття  з використанням презентацій, відеофрагментів, фотографій тощо.  Мультимедійні технології в наш час є одним з перспективних шляхів інформатизації навчально-виховного процесу в, вони збагачують навчальний процес та сприяють його ефективності, залучаючи до емоційного сприйняття навчальної інформації слух та зір учня [3; 6].

Найчастіше під час заняття демонструються мультимедійні презентації, які допомагають зробити навчальний процес яскравішим, наочнішим та динамічнішим. Мультимедійна презентація  є відносно новим елементом освітнього процесу.

 Під мультимедійною презентацією розуміють передачу цільовій аудиторії  нової інформації  в демонстраційній формі з використанням комп’ютерної технології. В більш зручному розумінні для викладача -  це демонстраційні матеріали для заняття або його частини, які представлені у вигляді слайдів, тобто кадрів.  Сучасні мультимедійні засоби значно полегшують процес навчання через реалізацію методу наочності, який є одним з фундаментальних методів дидактики. Виділяють багато переваг мультимедійної презентації [7; 13 ]. Проаналізувавши їх, ми визначили перелік найбільш значущих  з них:

-          наочність дидактичного матеріалу, візуальне сприймання дидактичного матеріалу;

-          привертання уваги учнів до змісту навчального матеріалу за рахунок анімації, кольорового оформлення, кольорових зображень тощо;

-          акцентування важливих моментів навчального матеріалу;

-          збереження логічної структури навчального матеріалу;

-          можливість використання гіперпосилань, що дозволяє презентувати у гнучкому режимі (зміна послідовності презентації), пов’язувати з презентацією інші файли; 

-          естетичність інформації; 

-          компактність та мобільність презентаційних файлів.

 Були проаналізовані наукові та методичні джерела з питання створення та використання в навчально-виховному процесі дидактичних мультимедійних презентацій. В результаті були виокремлені  та узагальнені рекомендації, які випробовувалися певний час в навчальному процесі під час занять з професійно-практичної підготовки [3;9]. Перевірка ефективності показала, що більшість з них є дійсно дієвим засобом активізації пізнавальних та психічних процесів учнів та сприяють міцності та ефективності засвоєння знань. Особливістю навчальної програми є періодичність проведення уроків засвоєння знань, особливо під час вивчення варіативних модулів, тому знання мають бути в учнів міцні і їх вони мають використовувати під час практичних робіт. Насамперед викладачу необхідне розуміння звичайних психічних процесів. В процесі навчання у ВНЗ майбутні учителі вивчають курс психології, але як показує опитування серед колег, з часом ці знання втрачаються і увага учителя зосереджується на методичних проблемах різного характеру, матеріальних та організаційних проблемах. Тому є необхідність оновити знання з загальної психології за підручниками та посібниками. Найкращим джерелом такої інформації, на нашу думку, є книга: Підласий І. П. Продуктивний педагог. Настільна книга вчителя. - Х.: Вид. група "Основа", 2010. – 360 с. Праця відзначається доступністю матеріалу з психології та дидактики та його практичністю для усіх вчителів.

Отже, визначимося з практичними рекомендаціями щодо дидактичних мультимедійних презентацій :

 - оновлення та узагальнення знань із психології про пам’ять та увагу;

 - чітко визначити технічні засоби та можливості демонстрації презентації (телевізор, мультимедійний проектор та екран, мультимедійний проектор та інтерактивна дошка тощо);

 - мультимедійна презентація - наочна послідовність до уроку для учнів, але не посібник, не підручник та не конспект уроку, тому в презентаціях не має бути мети уроку, типу уроку та іншої службової інформації;

 - в презентаціях використовуються текстові та графічні авторські та матеріали інших авторів з підручників, посібників, статей, мережі Інтернет тощо.

В останніх слайдах слід вказати перелік інформаційних джерел відповідно до ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання», який набув чинності 1 липня 2007 року:

 - мультимедійна презентація має бути короткою від 10 до 20 слайдів залежно від класу, доступною та цілісною за змістом, у кожному слайді бажано презентувати одну ідею, одне положення або одну думку;

- слайди презентації мають бути оформлені в єдиному стилі (під стилем презентації розуміють сукупність кольорових та структурних рішень, які обрані для оформлення слайдів);

- на слайдах для кращого сприймання слід використовувати рублені шрифти, які не мають додаткових елементів, штрихів, засічок (Arial, Calibri, Franklin Gothic та інші) без підкреслень;

- контраст між фоном та інформацією має бути суттєвим, фон має бути приглушеним, пастельним і  ні в якому разі не яскравим для запобігання відволікання уваги учнів;

- зображення є одним з головних інформаційних наповнень слайдів, тому вони мають бути якісні, методично необхідні; на одному слайді не бажані різні за якістю зображення (кольорові та чорно-білі), якщо демонструється ряд подібних елементів (види напилків, види різьблення, небезпечні прийоми роботи тощо); водночас під час пояснення будови верстата, пристосування приладу, процесу допускається фото або кольоровий малюнок загального вигляду та кольоровий або чорно-білий малюнок з внутрішньою будовою або процесом;

 - розмір файлу презентації має бути мінімально можливим для швидкого копіювання, запуску, зміни слайдів презентації, тому всі зображення необхідно оптимізувати (під оптимізацією зображень розуміють оптимальне поєднання якості зображення до мінімального розміру файлу зображення), особливо фотографії та відскановані малюнки; в PowerPoint 2007 та  новіших версіях для оптимізації необхідно клікнути два рази на зображенні курсором та викликати вкладку з командами «Работа с рисунками», активувати команду «Сжатие рисунков»  та стиснути до роздільної здатності екрану «Экран (150 пикселов на дюйм)»;

- однією з особливостей мультимедійних презентацій є їх динамізм, однак велика насиченість динамічними моментами презентація розсіює увагу учнів та утруднює концентрування на необхідній для засвоєння інформації;  тому спецефекти анімації слід використовувати лише там, де це дійсно необхідно (поетапне розкриття схеми або таблиці, технологічного процесу тощо), та звести їх до мінімуму.

Ці рекомендації дають можливість зробити саме дидактичну презентацію, що сприяє засвоєння необхідної інформації учнями та застосувати її  з іншими методами та прийомами навчання, в тому числі і традиційними.

 

 

 

2.2 Використання сучасних відеоматеріалів на заняттях

 

Зміст навчальної програми передбачає ознайомлення студентів із сучасними технологіями обробки конструкційних матеріалів. Графічні зображення та фотоматеріали дають можливість якісно продемонструвати інструменти, основні моменти сучасних технологій, технологічне обладнання. Недоліком таких наочних посібників є статичність інформації. Тому графіка частково вирішує вказану раніше проблему [6].

Відеоматеріали дають можливість зробити заняття більш наочним і цікавим, показати різноманітні технологічні та виробничі процеси в динаміці. Навчальні відеоролики органічно доповнюють презентації та розповіді учителя. Більш детально використання відеоматеріалів описано в авторській публікації [8], ми зосередимо увагу на головних дидактичних та методичних моментах. Звичайно, відеоматеріали в навчальному процесі використовувалися і раніше та демонструвалися за допомогою кіноустановок. Однак використання сучасної комп’ютерної техніки дозволяє створювати та використовувати їх значно ефективніше, пристосовуючи до конкретних потреб.

Інтерактивність сучасних мультимедійних технологій дозволяє в потрібний момент зупинити відеоролик та більш детально прокоментувати той чи інший момент, який є важливим у даній темі заняття. За спостереженнями, які проводилися у різних групах, тривалість відеоролика має бути в межах 3-7 хв. Більша тривалість розсіює увагу, студенти втрачають основну лінію спостереження та запам’ятовують меншу кількість інформації. Навчальний відеоролик має містити інформацію, яка в повній мірі відображає та доповнює текстову, графічну, звукову.  За допомогою навчального відео можна виконати наступні дидактичні функції:

 - показ прийомів роботи та навчальних технологічних процесів;

- показ промислових технологічних процесів;

 - показ технологічного обладнання в роботі та робота машин;

- узагальнення знань;

 -  проведення віртуальних екскурсій.

Частково допомагає вирішувати проблему відео сервіс YouTube. Для навчального процесу використані матеріали про виготовлення фанери та ДВП, накатування різьби, різьблення тощо. 

Під час вивчення професійно-практичних дисциплін використовуються авторські  навчальні відеоролики з різних тем:  технологія оздоблення виробів металевими вставками (інкрустація дротом); підготовка дроту до інкрустації; технологія тригранно-виїмкового різьблення; технологія яворівського різьблення; технологія нарізування різьби; з’єднання деталей з тонкого листового металу; прийоми пиляння столярною ножівкою; прийоми роботи рашпілем; прийоми роботи рейсмусом; пиляння ножівкою в стуслі.

Крім вище зазначених відеоматеріалів активно використовуються фрагменти серіалу «Як це працює?» (How it’s made): виплавляння сталі, виготовлення пиломатеріалів, виготовлення болтів (штампування та нарізування різьби промисловим способом), виготовлення ламп розжарювання, виготовлення запобіжників, виготовлення цвяхів, верстати автомати (автоматизація виробництва), кування сталі, виготовлення шківів (лиття та токарні роботи), виготовлення ножівки (штампування, термоборобка), наждаковий папір, гайкові ключі тощо.

 Більшість авторських матеріалів можна знайти на сайті http://trudove.org.ua (розділ «Навчальне відео») та освітньому порталі http://disted.edu.vn.ua (уроки для дистанційної освіти).

Показовим є приклад використання відео у групі Т-21 під час вивчення теми  «Поняття про деталь. Способи отримання деталей». Одним із питань є способи виготовлення деталей. Найоптимальнішою методикою є пояснення із коротким схематичним записом та перегляд змонтованого відео, де студенти бачать різні способи різання металів, деревини, шкіри,  тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3    Самоосвіта на основі ІКТ

 

Система роботи в закладі середньої освіти та потреба у власному самовдосконаленні на фоні бурхливого інформаційного розвитку вимагає у викладача постійної у часі самоосвіти.  До ознак самоосвіти відносять ряд ознак [15]: аутоспрямованість (самовдосконалення педагога характеризується співпадінням суб’єкта й об’єкта даної діяльності); самостійність (професійне самовдосконалення здійснюється педагогом не інакше як самостійно); самодетермінованість (у процесі самовдосконалення необхідність і напрямок самозміни визначаються зсередини як суто особистісна задача); усвідомленість (самовдосконалення є усвідомленою, свідомо визначеною і цілеспрямовано здійснюваною активністю педагога); творчий характер (процес самовдосконалення педагога складається з цілого комплексу творчих дій, які неможливо або важко алгоритмізувати); інтегративність (як багатогранне всеохоплююче явище самовдосконалення складним чином інтегрує усі форми самоактивності педагога в напрямку досягнення ним вершин педагогічної майстерності, творчості, професіоналізму).

 Визначимо напрямки самоосвіти студента,враховуючи специфіку його роботи [12]: - вивчення нових навчальних програм, підручників та методичних рекомендацій;

 - вивчення інформаційно-комунікаційних технологій;

 - вивчення методичних та наукових публікацій та інших матеріалів;

- розв’язання технічних, винахідницьких та творчих завдань;

- вивчення досвіду педагогів з розв’язання різноманітних методичних, організаційних та інших проблем.

Деякі з цих напрямків співпадають з елементами системи використання ІКТ, тому їх дублювати не будемо. Зосередимо увагу на специфічних проблемах, що можна вирішити в процесі самоосвіти [12].

Часті зміни програм та змістовної їх частини (2001, 2005, 2010 та 2012) змушує  студента  попадати в ситуацію, коли він змушений більшу частину попередніх напрацювань відкладати в сторону і інтенсивно працювати над новим змістом програми. Фактична відсутність підручників та сучасних наочних посібників, великий обсяг теоретичних відомостей, з якими потрібно ознайомитися за короткий час, відведений для цього на уроці, формування умінь  на основі набутих знань — все це вимагає від учителів трудового навчання значних витрат часу для підготовки до занять.

Використовуючи інформаційно-комунікаційні технології, майбутній учитель може оперативно відреагувати на нові навчальні програми, підручники та почати їх ефективно використовувати для підготовки до пробних уроків. Він може порівнювати різні підручники (навіть, якщо у школі є тільки один варіант підручника) та обирати більш вдалий варіант теоретичного або практичного матеріалу під час підготовки до уроків. Так, ресурси мережі Інтернет стали основою для опанування вчителем технологій інкрустації, рельєфної мозаїки, торцевої мозаїки. Декоративні технології були доведені до необхідного рівня майстерності, проаналізована можливість їх ефективного використання в навчально-виховному процесі. Техніки апробовані та  адаптовані до умов шкільної майстерні та фронтального їх використання.

 Однією з умов повноцінної самоосвіти є наукове підґрунтя проблеми або питання. Адже, одну і ту ж проблему розглядають і науковці, і методисти, і учителі практики. Науковці підводять теоретичну базу для впровадження інновацій в освіті, досліджують та обґрунтовують різні аспекти освітньої діяльності. В процесі самоосвіти учитель трудового навчання має поглиблювати знання не лише з методики, практикумів, а й з теоретичного матеріалу.

Однак, студенти стикаються з проблемою закритості більшої частини наукової інформації. Наукові публікації, дисертації тощо можна знайти в наукових бібліотеках, які знаходяться в обласних центрах та в столиці. В такому випадку доступ до наукової інформації для більшості учителів закритий. 

В практиці роботи викладача часто необхідно вирішувати ряд творчих завдань в рамках виконання проектів, підготовки до виставок в позаурочний час. Для прикладу наведемо тему проекту «Лобзиковий верстат». Його реалізацією займаються  студенти старших курсів. Викладач також долучається до виконання такого проекту через його складність. Для його успішної реалізації слід виконати значний обсяг пошуку матеріалів. Найбільш оптимальним з точки зору швидкості отримання результату є пошук в мережі Інтернет, де можна знайти на сайтах та форумах різноманітні варіанти технічних рішень вузлів верстата, дізнатися про думку відносно тих чи інших проблем. Таким чином швидко формується розширений  банк ідей. На його основі студенти  з викладачем виконують конструкторський етап, де розв’язується низка локальних проблем: пошук конструкційних матеріалів, конструкційна схема верстата, привід, зручність кріплення пилочки тощо. Таким чином, відбувається творчий пошук та оперативне вирішення технічних завдань на основі розширеного банку ідей.    

  Опанування комп’ютерних програм дозволяє вирішувати методичні проблеми новим способом.  Вище ми вже розглядали створення робочих рисунків за допомогою програми «Компас» для випилювання. Таким самим способом створюються робочі рисунки для інкрустації, різьблення, мозаїки та інших варіативних модулів . Використання інформаційно-комунікаційних технологій є невід’ємною складовою та засобом у самоосвіті студента. Активне використання комп’ютерних програм та мережевих інформаційних ресурсів дає можливість оперативно та ефективно вирішувати ряд методичних та організаційних проблем, самовдосконалюватися в визначених напрямках самоосвіти. В результаті такої самоосвітньої діяльності зростає престиж викладача  та навчального предмету, навчання відбувається більш ефективно та продуктивно, що є дуже важливим у процесі становлення освіти та її постійних реформ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.4 Організація та використання електронної методичної бібліотеки

Інформатизація суспільства та освіти ставить викладача в такі рамки, коли використання паперових носіїв інформації не завжди є ефективним. Тому учитель змушений формувати електронну бібліотеку поряд із традиційним зібранням власної методичної бібліотеки [6].

З досвіду зазначимо, що формування та класифікація є процесом довготривалим та постійно діючим.  Всю інформацію сортують як книги, періодику, статті, веб-інформація.

Для викладача професійної підготовки є актуальним накопичення оцифрованої літератури в таких напрямках:

- дидактичний (загальна педагогіка та психологія, методика трудового навчання);

 - машинознавство (креслення, машинобудування, верстати, металургія, технічна творчість тощо);

- технології обробки конструкційних матеріалів (слюсарна справа, токарна справа, столярна справа та ін.);

- об’єкти праці (вироби з металу, вироби з деревини, вироби з природніх матеріалів, вироби з пластиків);

 - декоративні технології (різьблення, випилювання, випалювання, мозаїка, карбування, просічка тощо);

 - інформаційні технології;

- радіоелектроніка та електротехніка.

На практиці на жорсткому диску створюється тека «Бібліотека», в ній створюють теки «Дидактика», «Машинознавство», «Технології» тощо. В кожній теці створюють теки, що стають місцем зберігання літератури підрозділів. Так, у папці «Дидактика» створюють наступні паки: «Педагогіка», «Психологія», «Методика», «Різне».

При накопиченні великої кількості літератури виникає необхідність її каталогізації. Найпростішим варіантом є використання програми Dir2Text, що дозволяє зберігати у текстовий файл дерево каталогів та файлів теки або диска.  Для зручності попередньо необхідно виконати підготовчі дії. По-перше, необхідно перейменувати назви файлів літератури за схемою: автор-назва-рік видання (Сидоренко_Технічне_креслення_2000). По-друге, застосувати сортування вмісту теки за ім’ям. 

Лише після цього доречно використати комп’ютерну програму Dir2Text та зберегти в один файл все зібрання літератури. Використання одного файлу зручне у використанні. Нові зразки книг відразу перейменовують та переміщують у відповідну теку. Періодично застосовують Dir2Text та оновлюють файл.

Для формування повноцінного каталогу добре себе зарекомендувала програма ArtCtlg, що дозволяє створювати зручну базу даних книг, періодичних видань, статей та іншої інформації, здійснювати по ній пошук, сортувати тощо . Для зручності можна створювати декілька баз даних: книги, періодика, статті. 

Для книги вказують у відповідні поля розділ, автора, назву, рік видання, анотацію та ключові слова. Для періодичних видань доцільно вказувати розділ, назву видання, рік видання, номер видання, замість анотації – зміст. Для статті заповнюють наступні поля: розділ, назву, автора, назву видання, рік видання, том або серію (за наявності), анотацію, ключові слова.

Матеріали для бібліотеки можна завантажити готові або зробити самому. На багатьох офіційних сайтах університетів є збірники статей у вільному для завантажування доступі.

Для власного користування можна сканувати книги. З цією метою використовують програму FineRider або її безкоштовні аналоги. Для сканованих зображень можна застосувати систему розпізнавання тексту (OCR), але це дуже довгий процес, тому краще зберегти скановану інформацію як зображення та обробити їх використовуючи програму FastStone Image Viewer. В цій програмі зручно обрізувати зображення в однаковий розмір, налаштовувати контраст, світлість та інші параметри та зберігати у формат PDF.

 Менше місця мають файли книг у форматі djvu. Для створення книги у такому форматі зручно використати безкоштовну (ліцензія  freeware) програму Djvu Solo.

Для конвертування документів, власних розробок з текстового процесора Word у формат PDF зручно використовувати віртуальний принтер doPdf. Ця програма є безкоштовною (ліцензія freeware) та встановлюється як додатковий віртуальний принтер. Для конвертації достатньо перед друком обрати принтер dopdf та відправити на друк. В результаті файл збережеться у форматі PDF і його можна додати до електронної бібліотеки.

 Зауважимо, що під час формування електронної бібліотеки необхідно не порушувати авторські права та використовувати відкриті джерела інформації. Таким чином, створення власної електронної бібліотеки є потужною базою для професійного самовдосконалення та розробки дидактичних матеріалів.

 

 

2.5 Дистанційні курси – доповнення до традиційної класно-урочної системи

Дистанційна освіта – це освіта на відстані. При цьому стають необхідними деяке середовище або засоби, за допомогою яких відбувається спілкування викладача та студента. Більш повноцінною є дистанційна освіта у вищих навчальних закладах. В школах дистанційна освіта на даному етапі не може повноцінно замінити традиційну класно-урочну систему.

В системі професійної освіти можна використовувати лише окремі елементи дистанційного навчання при наявності технічних можливостей [6].  В системі роботи викладача можна знайти місце дистанційному навчанню. Розглянемо особливості інтеграції елементів дистанційного навчання в усталену класно-урочну систему коледжу. Елементи дистанційного навчання з професійно-практичної підготовки відбуваються декількома шляхами:

 - шляхом електронного листування;

- шляхом використання спеціальних середовищ;

 - шляхом створення ресурсу з необхідними начальними матеріалами.

Електронну пошту зручно та доцільно використовувати під час виконання студентами творчих проектів практичного спрямування. Тобто, за вимогами  навчальної програми усі творчі роботи учні виконують як проекти, на це передбачено години у варіативних модулях. Для підвищення якості виконання проектів передбачається поетапне виконання навчального проекту. На жаль, часто студенти роблять орфографічні помилки, допускають неточності у технічних та технологічних формулюваннях, виконують ескізи з помилками тощо. Деякі студенти  використовують можливості електронної пошти та попередньо, за день-два, надсилають на електронну пошту учителя частину виконаного домашнього завдання (певний етап або певну частину творчого проекту). Викладач має можливість переглянути виконані завдання, відкоригувати їх, виділивши червоним кольором зміни та вказати на інші недоліки. В результаті студенти  мають можливість більш якісно підготувати творчий проект та отримати вищу оцінку. Традиційною альтернативою такого контролю є  зустріч із студентом  чи групою студентів на перервах або після  занять з роздрукованим або написаним у зошиті домашнім завданням та перевіркою їх з коментарем, порадами та рекомендаціями.

Таким чином, ми бачимо поступове проникнення та зміцнення своїх позицій дистанційного навчання в традиційній класно-урочній системі та в систему роботи викладача. Інноваційні моменти дають можливість модернізувати освітній процес та сприяє інтенсифікації трудового навчання.

2.6 Адміністрування сайтів

 

Адміністрування сайтів – дуже цікава, але відповідальна справа. В 2008 році виникла ідея створення спеціального сайту, який би концентрував навчально-методичні матеріали з трудового навчання – http://trudove.org.ua. З часом на сайті з’явився віртуальний методичний кабінет, форум та деякі інші вдосконалення. Починаючи з 2010 року, сайт виходить на рівень всієї України: публікуються розробки колег з багатьох областей, відбувається обговорення концепції нової редакції програми з трудового навчання та згодом самої навчальної програми.

 Паралельно ведеться робота з наповнення альтернативного сайту http://tehnologii.ucoz.org/, який в подальшому замінить http://trudove.org.ua. Новий сайт має більш стильне оформлення та кращу структуру меню . Потреба у створенні альтернативного сайту виникла з появою деяких технічних проблем із сумісністю з сервісом хостингу, що спричинила ряд проблем опублікування та перегляду контенту.

Колеги на сайті знайомляться з перебігом  олімпіад з трудового навчання та мають можливість побачити фотографії  результатів практичного туру, на якому учні виготовляють вироби. Всі матеріали є відкритими для доступу та для завантаження. На сайті є велика кількість авторських матеріалів: розробок уроків, об’єктів праці, методичних рекомендацій по використанню інформаційних технологій, відеоуроки для опанування комп’ютерних програм, банки ідей та інших матеріалів.

Адміністрування сайту – це і велика самоосвітня робота. Насамперед – це огляд різноманітних сайтів та пошук інформації, яка може зацікавити викладача. Деякі матеріали перевіряються та досліджуються, адаптуються до умов навчального процесу. Наприклад, одним із останніх матеріалів, що зацікавив автора – «Щоб фанера не сколювалася під час випилювання», що є актуальним під час випилювання виробів  з доступної фанери ФК, яка найчастіше використовується  студентами для виготовлення виробів. Провели дослідження, зафіксували результати за допомогою цифрового фотоапарата та розмістив на сайті. В одному з коментарів колега поцікавився, чи можна таку фанеру покривати морилкою (синтетичний барвник на спиртовій основі). Автор перевірив два способи покриття морилкою та результати у вигляді фотографій розмістили у коментарі.

Про сайт http://trudove34.ucoz.ua було сказано вже раніше. У контексті адміністрування додамо, що всі матеріали на ньому є авторськими в тій чи іншій мірі. Для кожного класу створене підменю, в якому розміщуються необхідні навчальні матеріали у вигляді роздавальних карток формату А4. При необхідності матеріали замінюються, видаляються або додаються. Окремо є графічні матеріали: кращі вироби студентів, олімпійці, банк ідей. В цих підменю (розділах) студенти можуть побачити зразки виробів  з попередніх років, побачити різні варіанти  виконання виробу (банк ідей), ознайомитися з кращими студентами, які досягли результатів в учнівських олімпіадах, виставках та інших заходах різного рівня. Сайт зроблений на основі конструктора сайтів ucoz (http://www.ucoz.ua). Адміністрування виконується стандартними  засобами для даного сервісу.

Таким чином, використання та адміністрування сайтів додає гнучкості та інноваційності системі роботи викладача.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПІСЛЯМОВА

 

Передумовою ефективного використання ІКТ в системі роботи студента і викладача професійно-практичної підготовки є самоосвітня робота в різних її проявах. До самоосвітньої діяльності віднесемо власне самоосвіту, адміністрування сайтів, формування електронної бібліотеки, узагальнення та поширення досвіду. Ці напрямки професійного самовдосконалення закладають фундамент професійного зростання та дають можливість ознайомлюватися з інноваціями, впроваджувати їх, досліджувати ефективність впровадження елементів інноваційних  технологій та підвищувати якість навчання, вирішуючи методичні проблеми різного характеру. Ми показали та дослідили у розробці ефективність різних інноваційних елементів системи роботи викладача, що базуються на використанні інформаційно-комунікаційних технологій: мультимедійні презентації, навчальне відео, використання графічних редакторів для креслення та моделювання тощо. Звичайно, в умовах коледж у повністю перейти на інноваційну систему важко. Але доповнювати традиційну методичну систему ефективними інноваційними компонентами є найбільш оптимальним варіантом.

Окремі компоненти системи можуть бути в нагоді колегам та використовуватися у власній системі роботи кожного конкретного викладача.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Афанасьев В. В. Математическая статистика в педагогике : учеб. пособие /  

В. В. Афанасьев, М. А. Сивов /– Ярославль : Изд-во ЯГПУ, 2010. – 76 с. 

2. Бербец В. В. Методика діагностування навчальних досягнень учнів 5 – 9 класів на уроках трудового навчання : / В. В. Бербец. – К., 2005. – 20 с.

 3. Бодня О.В. Мультимедийная презентация к уроку / О.В. Бодня. - Х.: Изд. группа "Основа", 2011.- 128 с.: ил

4. Боринець Н. І.   Трудове навчання. Банк ідей для творчих проектів : 5-11 класи / Н. І. Боринець, Р. М. Лещук ; упоряд. Л. Рак. – К. : Шкільний  світ, 2011. - 112 с. –

5. Воронцов Б. Креслення на комп’ютері : КОМПАС-ГРАФІК : посібник

/ Б. Воронцов, І. Бочарова. – К. : Шкільний світ , 2009. – 128 с.

 6. Гуревич Р. С. Інформаційно-телекомунікаційні технології в навчальному процесі та наукових дослідженнях : навчальний посібник / Р. С. Гуревич, М. Ю. Кадемія. – Вінниця : Планер, 2005. – 366 с.

7. Зинкевич Е. Р. Дидактические подходы к созданию и применению мультимедийных презентаций в учебном процессе: учебное пособие для преподавателей и студентов / Е. Р. Зинкевич, О. С. Кульбах.  – СПб, 2011. – 26 с.

 8. Лещук Р. М. Використання відеоматеріалів для ефективності вивчення теоретичного матеріалу / Р. М. Лещук  // Трудове навчання в школі -2011.- №11 (35).  -С. 7-10.

9. Лещук Р. М. Психолого-дидактичні умови створення та використання мультимедійних презентацій / Р. М. Лещук // Трудове навчання в школі. – 2013. - №17 (77). – С. 2-11.

 10. Лещук Р. М. Створення методичного забезпечення для формування практичних умінь та навичок засобами ІКТ / Р. М. Лещук // Трудова підготовка в сучасній школі. - 2013. - №5. – С. 38-45.

11. Лещук Р. М. Творчий підхід до організації практичної діяльності учнів у різних  системах трудового навчання / Р. М. Лещук, С. С. Півень // Трудове навчання в школі.-2014. - №1-2 (85-86). – С. 7-15.

 12. Любчак С. С. Роль та місце ІКТ у самоосвіті вчителя трудового навчання /    

С. С. Любчак, Р. М. Лещук //  Трудове навчання в школі. – 2014. - №8 (92). -С. 2-7.

 13. Мультимедиа технологии в образовании [Електронний ресурс] .-Режим доступу: http://for-teacher.ru/technique/78-multimedia-tehnologii-vobrazovanii.html.

14. Цідило І. М.  Дидактичні умови індивідуалізації трудового навчання учнів 8–9 класів засобами інформаційних технологій  / І. М. Цідило. - К., 2006. -21 с.

 15. Шестакова Т. В. Формування готовності майбутніх педагогів до професійного самовдосконалення  / Т. В. Шестакова. - К., 2006. - 22 с. 

 

 

 

 

 

 

 

Організація позакласної роботи з трудового навчання в загальноосвітніх навчальних закладах

Позакласна робота в загальноосвітніх закладах відповідає концепції виховної роботи й інтересам учнів. Система позакласної роботи орієнтована на реалізацію наступних функцій: виховної; розвиваючої; адаптивної; оцінної. Виховна функція сприяє формуванню соціально-зрілої особистості. Розвиваюча функція, в свою чергу, створює умови для творчого росту учня та задовольняє його духовні потреби. Адаптивна функція готує учня до швидко мінливих умов життя, що має велике значення. Оцінна функція розглядає системну цінність отриманих знань, вмінь та навичок. Першочерговою метою я завжди ставлю розвиток дитини та її творчих можливостей. А це потребує, звичайно, великої систематичної роботи, в яку обов’язково включаю позакласні заходи. Організація позакласної роботи зі свого предмета дає мені можливість: залучати учнів до праці, включати їх в різноманітні практичні справи; формувати в учнів розуміння ролі праці в житті людини і суспільства; формувати творчу особистість, активну життєву позицію, виховувати цивілізованого господаря; розвивати потреби у творчій праці, діловитості, підприємливості; виховати дисциплінованість, організованість, вміння включатися у виробничі відносини; формувати розуміння загальних основ сучасного виробництва. Розширювати свій кругозір, оволодіти загальною трудовою культурою; ознайомити учнів із різноманітними професіями і надавати їм допомогу у професійному самовизначенні. Плануючи позакласну роботу та залучаючи учнів до участі в ній, я намагаюся розвивати в них потребу в глибокому і творчому оволодінні знаннями та створювати умови для самореалізації.  Позакласні заняття поліпшують наукову організацію праці учнів. Вони є формою різноманітної добровільної роботи учнів поза навчальним процесом під керівництвом учителя для збудження й виявлення їх пізнавальних інтересів і творчої самостійності та доповнення навчальної програми з трудового навчання. Незамінним засобом впливу на фізичний, психічний, соціальний і духовний розвиток особистості школяра є продумана і цілеспрямована організація виховної роботи у поза навчальний час, таку роботу називають позакласною та позашкільною. Позакласна робота – це освітня і виховна робота, спрямована на задоволення інтересів та запитів учнів, організована в позаурочний час. Обов’язок вчителя трудового навчання – проводити не тільки навчальні заняття, а й організовувати різноманітну позакласну роботу з учнями. Саме в позакласній роботі інтерес, що зародився на уроці, трансформується та посилюється. Значення позакласної роботи в навчально-виховному процесі загальноосвітніх закладів можна розглядати в кількох аспектах. По-перше. Сильних учнів можна залучати до дослідницької роботи, творчої участі в розробці посильних проблем теоретичного й практичного характеру. Саме в цій роботі вони випробовують себе.По-друге. В позакласній роботі є більші можливості впливати на індивідуальні здібності учня, і це приносить значний успіх у розвитку та удосконаленні найкращих рис майбутнього спеціаліста.По-третє. У позакласній роботі з учнями є більші можливості знайомити їх з новітніми досягненнями, орієнтувати учнів на питання дослідження та творення, які їм потрібно буде вирішувати в своїй практичній діяльності. Позакласні заняття  надають можливість відпрацювати певну тему глибше й детальніше. Позакласні заходи створюють сприятливі умови для виявлення ініціативи учнів та для їх творчості. Позакласна робота є невід’ємним компонентом всього навчально-виховного процесу. Перед позакласною роботою з трудового навчання стоїть така мета: розвиток інтересу до навчального предмету «Обслуговуюча праця», його застосування у практичній діяльності людини та формування усвідомленого підходу до вибору своєї професії; поглиблення та конкретизація знань та вмінь учнів, отриманих на уроках трудового навчання; навчання учнів навичкам наукових досліджень,   самостійної роботи з книгою, пошукової діяльності, конструкторської роботи; розвиток потенційних можливостей учнів, виявлення їх індивідуальних можливостей. Крім того, позакласна робота надає можливість грамотно організовувати дозвілля учнів, раціонально використовувати їх вільний час. Всі позакласні та позашкільні заняття організовуються на основі таких принципів, як добровільність, самодіяльність та колективізм. Необхідно, щоб позакласна робота  з трудового навчання була органічно поєднана з навчальними завданнями шкільного курсу. Вона повинна узагальнювати навчальний матеріал з предмету та пов’язувати з життям. Слід пам’ятати, що позакласна робота дозволяє сформувати учнівський актив, який допоможе вчителю в організації навчального процесу – виготовленні наочних посібників, оформленні кабінету тощо. Також надасть можливість виявити педагогічні нахили й здібності учнів, які зможуть надати допомогу невстигаючим. Зараз у загальноосвітніх закладах застосовуються різні  форми організації позакласних занять. В залежності від інтересів учнів і масової їх участі розрізняють такі основні форми позакласних занять: 1. Масові: тематичні вечори, конкурси, свята, вікторини, олімпіади, виставки, екскурсії. 2. Групові: гуртки, випуск стіннівок, виконання творчих проектів. 3. Індивідуальні: підготовка рефератів, підготовка до олімпіад, підготовка членів МАН, творчі проекти. Методика організації позакласної роботи з трудового навчання складається з визначення мети та змісту тієї чи іншої форми роботи, підготовки до проведення цього виду роботи й т. п. Яку б форму проведення не мала позакласна робота, вона повинна бути цікавою та захоплюючою. В позакласній роботі використовуються загальні методи виховання й навчання учнів. Коротка характеристика основних форм позакласної роботи:      1. Тематичні вечори з трудового навчання – одна з найбільш масових форм позакласної роботи. Тематика їх може бути, наприклад, за окремими розділами програми. Як правило, з доповідями й повідомленнями на таких вечорах виступають самі учні. Це потребує від учителя великої підготовки з проведення вечора. Заздалегідь необхідно з’ясувати тематику доповідей, підібрати доповідачів, доручити окремим учням підготувати завдання й т. п. Кожний такий вечір має бути справжнім святом. На нього запрошуються батьки, учні, вчителі трудового навчання з інших навчальних закладів, представники різних професій. Напередодні вечора необхідно підготувати об’яву, вказавши докладну програму проведення заходу. Доцільно підготувати виставку дитячих робіт. Цікаві вечори з трудового навчання можна підготувати разом з учителями інших предметів.  Вечори з трудового навчання мають не тільки навчальне, а й велике виховне значення. Участь у підготовці вечора, оформленні залу підвищує інтерес учнів до трудового навчання, виховує в них відповідальність за доручену справу. Вечори-зустрічі з представниками виробництва допоможуть декому з учнів обрати професію. Вечори наочно показують учням, що трудове навчання – це такий же важливий та потрібний предмет, як  і інші навчальні предмети.        2. Екскурсія сприяє поглибленню та розширенню наявних знань учнів, допомагає виявити практичну значимість знань, є ефективним засобом виховання учнів, збагачує знання і самого вчителя.          Проведення екскурсії потребує великої підготовки. До її організації та проведення  ставляться організаційні, дидактичні, виховні вимоги: вибір оптимального змісту відповідно до завдань екскурсії, з урахуванням рівня підготовки учнів, їх індивідуальних й вікових особливостей; правильний вибір екскурсійних об’єктів; дотримання логіки пізнавального процесу; раціональне сполучення слова і наочності, мотивація навчальної діяльності учнів, формування й розвиток у них пізнавальних інтересів, прагнення до самостійного пошуку; формування в учнів на основі досліджуваного матеріалу моральних якостей, естетичних смаків, любові до природи; дотримання правил безпечної праці й правил поведінки на екскурсійних об’єктах. Вчитель уважно вивчає екскурсійний об’єкт , з’ясовує його навчальні й виховні можливості, визначає мету й завдання, тип та структуру екскурсії, готує проблемні питання й завдання для учнів, встановлює основні й додаткові джерела інформації, складає план екскурсії, намічає маршрут пересування, проводить організаційну бесіду з учнями. Вчитель розподіляє обов’язки серед учнів; якщо потрібно за планом, поділяє їх на ланки та визначає завдання для кожної ланки; інструктує учнів про порядок опрацювання інформації і матеріалів, упорядкування письмових звітів, підведення результатів. Наприкінці екскурсії проводиться заключна бесіда, на якій учитель відповідає на питання учнів та з’ясовує їхнє враження від екскурсії.    3. Гурткові заняття призначені розвивати цікавість та здібності учнів. Тематика роботи гуртка залежить від умов, в яких знаходиться навчальний заклад, особистих інтересів та нахилів учнів. При плануванні занять необхідно поєднувати практичну роботу учнів з теоретичними бесідами. Діяльність гуртківців необхідно урізноманітнювати, щоб заняття не тільки розширювали кругозір учнів, а й розвивали їх  творчість, давали можливість застосовувати знання, отримані на уроках трудового навчання, практично. Тематика роботи гуртка залежить від умов, в яких знаходиться навчальний заклад, особистих інтересів та нахилів учнів. При плануванні занять необхідно поєднувати практичну роботу учнів з теоретичними бесідами. Досвід гурткової роботи показує, що учні, працюючи в гуртках, надзвичайно захоплюються, не жаліють свого часу і здатні творити оригінальні вироби.      4. Виставки. Організація виставок – важливий елемент діяльності вчителя трудового навчання, який дозволяє підвищити інтерес учнів до навчального предмету, раціонально використовувати вільний час учнів і т. п.  Учні завжди із захопленням приймають участь в організації та оформленні виставок кращих виробів, зроблених своїми руками. Можна порекомендувати вчителю трудового навчання організовувати як поточні, так і семестрові і річні виставки.  Зазвичай виставки готуються до кінця навчального року, як підсумок роботи учнів чи гуртка. Також виставки організовують і в інший час, наприклад до тижня трудового навчання, тематичного вечора чи свята з трудового навчання. Виставка і її організація має велике виховне значення. Участь у підготовці виставки, в оформленні її та у підборі експонатів стимулює учнів до більш глибокого вивчення предмету, підвищує цікавість, а іноді змінює відношення до трудового навчання. Постійна виставка учнівських виробів організовується на спеціальних стендах чи вітринах та діє протягом навчального року. Експонати на ній змінюють 1–2 рази на рік. Виставки розміщують як в кабінеті, так і в інших приміщеннях школи, наприклад в коридорі, рекреації.        5. Свята, конкурси, вікторини, ігри, турніри – ефективні засоби стимулювання інтересу та виховання учнів. Саме ці форми позакласної роботи повинні бути рухливими, цікавими та захоплюючими. «Велике жадання перемогти в змаганні, – відзначає професор Р. Ф. Жуков, – творить дива». Дійсно, вищеназвані форми позакласної роботи  мають змагальний характер та викликають бажання перемогти, вчать співчувати, сприяють розвитку емоційно-вольової сфери, стимулюють діяльність. Такі заходи постійно створюють ситуації, які потребують швидкого їх вирішення, що сприяє формуванню вміння робити вибір та нести за нього відповідальність. А це потребує самостійності в прийнятті рішення, ініціативи, розвинутого мислення. Підготовка до цих заходів позакласної роботи сприяє розвитку в учнів фантазії, виявленню їх здібностей: вони складають вірші, малюють, вигадують конкурси, випробують себе в різних ролях. Організовуючи подібні заходи, учителю також слід звернути увагу на зовнішню сторону: красиве оформлення, костюми, призи, чаювання та інше.        6. Олімпіада, як форма позакласної роботи з трудового навчання, добре зарекомендувала себе. Це змагання, яке стимулює учнів поглиблювати та розширювати свої знання, виховує наполегливість, сприяє розвиткові таких якостей, як зосередженість уваги, спостережливість, уява, воля. Олімпіади з трудового навчання проводять на різних рівнях: шкільні, міські, обласні, республіканські. Олімпіаду необхідно розглядати як захід, який є підсумком загальної роботи учителя й учня та дозволяє виявити якість знань останнього. Шкільну олімпіаду слід проводити окремо для 9-х і 11-х класів. Тематика завдань визначається самим учителем (завдання теоретичні та практичні).

 

Шаблон плану-конспекту заняття з трудового навчання

Шаблон плану-конспекту
заняття з трудового навчання

Дата _________________ Клас _______________

ТЕМА ЗАНЯТТЯ: ___________________________________________

МЕТА ЗАНЯТТЯ:

1. Навчальна

(варіанти конструювання навчальної мети:

― сформувати в учнів знання (загальнотехнічні, загальнотрудові, загальновиробничі, спеціальні);

― узагальнити наступні знання....;

― навчити учнів виконувати трудові дії, прийоми, операції тощо;

― забезпечити формування знань і вмінь (загальнотрудових, загально-виробничих, спеціальних)...;

― продовжити формування наступних вмінь....;

― закріпити наступні загальнотрудові, загальновиробничі і спеціальні знання, вміння і навички....;

― сприяти формуванню і розвитку відповідних знань, умінь і навичок (загальнотрудових, загальновиробничих, спеціальних)....;

― сприяти запам’ятовуванню основної термінології технологічних процесів;

― сприяти запам’ятовуванню цифрового матеріалу як орієнтиру для розуміння кількісних характеристик об’єктів і явищ, що вивчаються;

― сприяти усвідомленню основного термінологічного матеріалу;

― сприяти формуванню уявлень про ...;

― сприяти усвідомленню суттєвих ознак понять, технологічних процесів;

― створити умови для з’ясування причинно-наслідкових зв’язків: розкрити причини ...; з’ясувати наслідки ...;

― сприяти розумінню закономірностей ...:

― створити умови для з’ясування взаємозв’язків між ...;

― сприяти розумінню залежності між ...).

2. Виховна

(варіанти конструювання виховної мети:

― виховувати в учнів культуру праці, бережливість, працелюбність, дбайливість, охайність та інші якості сучасного працівника;

― сприяти формуванню і розвитку моральних, трудових, естетичних, патріотичних, екологічних, економічних та інших якостей людини;

― сприяти вихованню правильного ставлення до загальнолюдських цінностей;

― сприяти формуванню та розвитку пізнавального інтересу і нахилів учнів до предмету).

3. Розвивальна

(варіанти конструювання розвивальної мети:

― сприяти розвитку мови учнів (збагачення і ускладнення словникового запасу, посилення виразності та відтінків);

― сприяти оволодінню основними способами мисленнєвої діяльності учнів (вчити аналізувати, виділяти головне, порівнювати, вибудовувати аналогії, узагальнювати і систематизувати, доводити та спростовувати, визначати і пояснювати поняття, ставити та вирішувати проблеми);

― сприяти розвитку сенсорної сфери учнів (розвиток окоміру, орієнтування у просторі, точності та тонкості розрізнення кольорів, форми);

― сприяти розвитку рухової сфери (оволодіння моторикою дрібних м’язів рук, розвивати рухову спритність, співрозмірність рухів, точність і координацію рухів рук);

― сприяти розвитку в учнів творчих, технічних, загальних і спеціальних здібностей;

― сприяти розвитку в учнів відповідних видів і типів сприймання, пам’яті, мислення, уваги, уяви;

― сприяти формуванню і розвитку самостійності, цілеспрямованості, організованості та інших вольових якостей учнів).

4. Профорієнтаційна

(варіанти конструювання профорієнтаційної мети:

― ознайомити учнів з метою, предметом, знаряддями, змістом, характером, умовами праці фахівців певної професії (спеціальності)....;

― сприяти формуванню і розвитку стійких професійних намірів (інтересів, нахилів, мотивів, ідеалів, ціннісних орієнтацій)....;

― розширяти світогляд учнів у плані формування професійного самовизначення.... ;

― узагальнити в учнів знання про сфери трудової діяльності, професії, кар’єру;

― сприяти формуванню знань та вмінь об’єктивно здійснювати самоаналіз рівня розвитку своїх професійно важливих якостей та співставляти їх з вимогами професій, сфер трудової діяльності до людини;

― розвивати уявлення про народне господарство і потребу у трудовій діяльності та професійному самовихованні, саморозвитку і самореалізації;

― виховувати повагу до людини праці).

ОБ’ЄКТИ ПРАЦІ: ___________________________________________

ДИДАКТИЧНІ ЗАСОБИ (їх назва, умовні позначення):

• підручник (навчальний посібник)
• робочий зошит
• додаткова література (словники, довідники, журнали)
• натуральні об’єкти (машини, верстати, пристрої, інструменти, матеріали, вироби тощо, їх назва, тип, марка, позначення)
• макети, моделі, муляжі
• кіно-, відео- діафільми
• мультимедійні засоби
• плакати, таблиці
• навчально-технологічна документація
• технологічні карти, інструкційні карти, інструкційно-технологічні карти, інформаційні карти
• зразки об’єктів праці
• зразки виробів
• матеріали для контролю знань учнів: картки-завдання, тести, кросворди тощо

ОБЛАДНАННЯ, ІНСТРУМЕНТИ, МАТЕРІАЛИ

(їх назва, тип, сортамент, марка, кількість, групового чи індивідуального користування):

• верстати
• інструменти, пристосування
• матеріали

СЛОВНИКОВА РОБОТА: ___________________________________

ТИП ЗАНЯТТЯ: ____________________________________________

ПЛАН ЗАНЯТТЯ

I.   Організаційний момент.

II.  Повторення раніше вивченого матеріалу.

III. Мотивація навчально-трудової діяльності учнів.

IV. Вивчення нового навчального матеріалу.

V.  Закріплення нового навчального матеріалу.

VI. Практична робота.

VII.Заключний етап.

ХІД І ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ (затрати часу в хвилинах)

• привітання;
• перевірка присутності учнів (за журналом, рапорт чергового, старости, письмово чи усно);
• заповнення класного журналу;
• перевірка підготовленості учнів до заняття (зошит, підручник, креслярське приладдя, форматні аркуші, наявність спецодягу та інше);
• призначення чергових (вчителем, за графіком, старостою);
• організація робочих місць (що повинно бути на столі чи верстаку);

ІІ. ПОВТОРЕННЯ РАНІШЕ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ (затрати часу в хвилинах)

• аналіз домашнього завдання чи самостійної роботи, виконаної на попередньому занятті;
• контрольні питання, завдання, задачі (їх зміст, картки і т.п.);
• форми, методи і прийоми перевірки знань і вмінь (фронтальна, групова чи індивідуальна перевірка: письмова, усна, програмована чи змішана і т.п.).

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНО-ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ (затрати часу в хв)

• мотиваційне обґрунтування теми і завдань заняття.

ІV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ (затрати часу в хвилинах)

• повідомлення нової теми та її запис, конкретизація завдань заняття;
• техніко-технологічні відомості у вигляді стислого конспекту з розкриттям їх суті, виділенням головного, того, що буде даватись під запис учнями.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ (затрати часу в хв.)

• питання, завдання, задачі (їх зміст)

VІ. ПРАКТИЧНА РОБОТА (назва)

ВСТУПНИЙ ІНСТРУКТАЖ (затрати часу в хвилинах)

• повідомлення назви, мети і завдань практичної роботи;
• ознайомлення з технічними вимогами до об’єктів праці;
• повідомлення вказівок про підготовку до роботи, організацію робочого місця, дотримання правил безпечної праці (вказати, на що особливо звернути увагу);
• показ і пояснення прийомів та способів виконання нових операцій і трудових дій (в робочому темпі, розчленовано в повільному темпі з поясненням всіх дій і рухів);
• пояснення і показ методів самоконтролю правильності виконання операцій, прийомів і якості роботи;
• попередження про можливі помилки в роботі і причини браку;
• перевірка правильності засвоєння практичних прийомів і способів виконання операцій 1-2 учнями: спочатку усно (ознайомлювальна вправа), а потім практично (пробні вправи);
• показ зразків виробів, які будуть виготовляти учні;
• ознайомлення з технічною документацією на ці вироби (ескізи, креслення, схеми) і технологічною (інструкційні, інформаційні та технологічні карти);
• повідомлення про норми часу;
• пояснення критеріїв оцінювання практичної роботи;
• видача завдань для практичної роботи і розподіл учнів за робочими місцями та бригадами (парами).

САМОСТІЙНА ПРАКТИЧНА РОБОТА УЧНІВ
ТА ІНСТРУКТАЖ ВЧИТЕЛЯ (затрати часу)

1). Самостійна робота учнів:

• зміст та час роботи учнів над кожним завданням (вправи, розробка проекту чи виготовлення виробу, за якою навчально-технологічною документацією і т.п.);
• форми організації праці учнів (індивідуальна, групова (бригади, ланки, пари), фронтальна).

2). Інструктаж вчителя:

• форма проведення (індивідуальна, групова);
• цільові обходи робочих місць учнів

-   перевірка правильності організації робочого місця і початку роботи;

-   перевірка правильності виконання трудових прийомів, дій, рухів і якості виробів;

-   інструктування учнів з використання окремих операцій і завдання в цілому;

-   перевірка правильності проведення самоконтролю;

-   концентрація уваги учнів на найефективніших прийомах виконання операцій;

-   надання індивідуальної допомоги;

-   перевірка правильності дотримання технічних умов;

-   контроль за бережливим ставленням учнів до засобів праці і навчання;

-   перевірка раціонального використання навчального часу учнями;

-   постійний контроль за дотриманням учнями правил безпеки праці та виробничої санітарії.

ЗАКЛЮЧНИЙ ІНСТРУКТАЖ (затрати часу в хвилинах)

• підведення підсумків практичної роботи;
• відзначення кращих робіт та їх демонстрація;
• аналіз характерних помилок і недоліків у роботі учнів;
• з’ясування причин, які призвели до помилок;
• повторне пояснення вчителем способів усунення помилок.

VІІ. ЗАКЛЮЧНИЙ ЕТАП УРОКУ

ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ ЗАНЯТТЯ (затрати часу в хвилинах)

• повідомлення вчителя про результати досягнення цілей заняття;
• оцінка результатів колективної та індивідуальної праці учнів на занятті;
• виставлення оцінок у класний журнал та у щоденники учнів;
• повідомлення теми наступного заняття;
• завдання учням для підготовки до наступного заняття.

ПРИБИРАННЯ РОБОЧИХ МІСЦЬ МАЙСТЕРНІ ЧЕРГОВИМИ
(затрати часу в хвилинах)

V. Зразок конспекту уроку

Урок №9                                                                                          6 клас

Тема: Прийоми оздоблення виробів із тонколистового металу та дроту

Мета:

Навчальна: навчити прийомам зачищення деталей виробу шліфувальною шкуркою, оздоблення виробів шліфуванням та поліруванням.

Розвивальна: ознайомити учнів із видами та технологією оздоблення виробів із листового металу та дроту.

Виховна: виховувати естетичний смак.

Обладнання: зразки оздоблених виробів із тонколистового металу та дроту; наждачна шкурка.

Основні поняття: оздоблення, корозія, абразивний матеріал, шліфування, полірування.

Тип уроку: комбінований

Очікувані результати навчальної діяльності: уміння визначати оздоблення виробів; обґрунтовувати доцільність оздоблення виробів; пояснювати та дотримуватися технології оздоблення виробів із металу; визначати якість оздоблених виробів.

Хід уроку

I. Організаційна частина

Перевірка присутніх

II. Актуалізація опорних знань

Бесіда:

1. Як запобігають загниванню виробів із деревини?
2. Із якою метою вироби з деревини покривають лакофарбовими матеріалами?
3. Який технологічний процес називається оздобленням?
4. Які підготовчі технологічні операції виконують при оздобленні виробів із деревини?
5. Які інструменти використовують для підготовки поверхні виробів із деревини для оздоблення?
6. Чим відрізняється оздоблення від опорядження?
7. Як змінюється зовнішній стан виробів із металу, що тривалий час перебувають на повітрі?

Узагальнюючи відповідь, повідомляю, що для того, щоб надати виробам із металу привабливого зовнішнього вигляду і з метою захисту їх поверхонь від руйнування під впливом зовнішнього середовища їх треба покривати різними фарбами і лаками.

Оскільки лакування та фарбування металу супроводжується виділенням у повітря токсичних речовин, то виконувати опорядження можна тільки за наявності витяжної шафи. Оскільки в майстерні її немає, то учням заборонено виконувати опорядження.

III. Мотивація навчально-трудової діяльності

Оздоблення – це досить поширена операція, володіння якою неодмінно знадобиться вам у майбутньому під час виготовлення виробів.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку

Тема: Прийоми оздоблення виробів із тонколистового металу та дроту

Мета: навчитися прийомам зачищення деталей виробу шліфувальною шкуркою, оздоблення виробів шліфуванням та поліруванням.

V. Вивчення навчального матеріалу

1. Оздоблення як спосіб запобігання корозії металів.

Не вдаючись до аналізу хімічних процесів, учитель пояснює, що внаслідок взаємодії металів із зовнішнім середовищем, особливо з крапельками води, метали руйнуються. (Демонструю заготовки зі сталі, цинку та інших металів, які покриті іржею або окислились).

Якщо вчасно не запобігти таким явищам, то метали поступово втрачають свої властивості, що призводить до унеможливлення їх використання. Це, в свою чергу, призводить до забруднення довкілля, даремного витрачання коштів.

Для захисту виробів із металу від корозії та окислення їх шліфують, полірують, покривають фарбами, лаками, наносять декоративно-захисні покриття.

Надання металевим виробам красивого зовнішнього вигляду, корисності, зручності в користуванні порівняно з іншими виробами називається дизайном виробу або художнім оформленням.

2. Зачищення та шліфування поверхні виробів як підготовчий етап оздоблення.

Технологічні операції з підготовки металевих поверхонь до оздоблення дещо схожі з тими, що виконуються перед оздобленням виробів із деревини.

Шліфуванням називають технологічну операцію знімання нерівностей металевої поверхні. Шліфування виконують у ручний спосіб і на спеціальних шліфувальних машинах. Але цим методом не завжди можна досягнути бажаного результату, особливо високої якості обробки та красивого зовнішнього вигляду. Із цією метою застосовують інший метод – полірування.

Полірування – це усунення з поверхні незначних нерівностей (мікронерівностей).

Сьогодні у побуті та особливо на промислових підприємствах шліфування та полірування виробів виконують за допомогою універсальних шліфувально-полірувальних машин.

У шкільних або домашніх умовах для виконання цих робіт також можна використовувати електричний дриль, на шпиндель якого закріпити стержень із наклеєним фетром.

(Демонструю прийоми виконання такого виду робіт).

3. Технологія шліфування та полірування металевих виробів.

(Демонструю прийоми шліфування та полірування).

Для шліфування ручним способом шліфувальну шкурку закріплюють на дерев’яних брусках – шліфтах. Шліфування виконують коловими рухами.

Полірування виконують після шліфування спеціальними пастами за допомогою фетрового тампона, переміщуючи його коловими рухами.

Завдання:

• Порівняти методи шліфування та полірування.

4. Правила безпечної роботи під час шліфування та полірування металевих виробів.

Ознайомитися з правилами безпечної праці (Інструкція №__).

VI. Практична робота

• «Шліфування та полірування виробів»
• Інструктаж до виконання практичної роботи.
• Повторення з учнями алгоритму виконання роботи:

1. Оглянути виріб.
2. Визначити та підготувати інструменти для знімання іржі, шліфування та полірування виробу.
3. Очистити поверхню від іржі.
4. Відшліфувати та відполірувати виріб.
5. Перевірити якість виконаної роботи.

Виконання практичної роботи.

• Учні виконують шліфування та полірування поверхні виробу.
• Особливу увагу необхідно звернути на дотримання учнями правил безпечної роботи.

VII. Підсумок уроку, оцінювання результатів роботи

• Аналіз результатів практичної роботи
• Вказати на недоліки, пояснити способи їх усунення.

VIII. Домашнє завдання

• Опрацювати відповідний матеріал підручника.
• Виконати спостереження за виробами з оздобленням та без оздоблення.
• Відполірувати підручними засобами домашній металевий кухонний виріб (наприклад, ніж, ложка) та порівняти його з таким же необробленим.

VІ. Контрольні питання

1. Які основні етапи уроку трудового навчання?
2. Якою буває мета уроку трудового навчання?
3. Який процент часу потрібно відводити на практичну роботу?
4. Чи задаються домашні завдання з трудового навчання?
5. Наведіть приклад актуалізації опорних знань на уроці праці.
6. Чи можуть бути уроки трудового навчання без виконання практичної роботи?
7. Чи допускається під час проведення уроку пропускання деяких його етапів?
8. Чи потрібно пояснювати виконання домашнього завдання?
9. На якому етапі уроку виконується демонстрація прийомів роботи?
10. Які бувають форми роботи з учнями під час практичної роботи?

VІІ. Тест

1. Чи можна проводити урок без плану-конспекту?
1. Так
2. Ні
3. Лише з дозволу адміністрації школи
2. Мета уроку буває:
1. навчальна
2. розвивальна
3. загальноосвітня
4. виховна
3. До структури уроку не входить
1. практична робота
2. вивчення нового матеріалу
3. самостійна робота учнів
4. організаційна
4. Чи може вчитель сам вибрати структуру уроку?
1. Так
2. Ні
3. Лише запитавши дозволу завуча школи
5. Чи впливає на засвоєння нового матеріалу настрій учителя?
1. Так
2. Ні
3. Інколи
6. Чи потрібно підводити підсумок уроку?
1. Так
2. Ні
3. Залежно від кількості вільного часу до дзвінка
7. Серед поданої структури уроку є зайвий пункт. Віднайдіть його.

1. Організаційна частина.

2. Мотивація навчальної діяльності.

3. Перевірка знань учнів.

4. Пригадування та повторення попереднього матеріалу

5. Стимулювання навчальної діяльності.

6. Актуалізація опорних знань.

7. Пояснення нового матеріалу.

8. Діагностика правильності засвоєння учнями знань.

9. Закріплення нового матеріалу.

10. Підбиття підсумків уроку.

11. Повідомлення домашнього завдання.

Опрацювати самостійно

1. Наказ Міністерства освіти і науки України від 23 червня 2000 р. № 240 "Про затвердження Інструкції з ведення ділової документації у загальноосвітніх навчальних закладах І-III ступенів"
2. Наказ МОН України від 17.05.2005 N 297 "Про подолання проявів бюрократизму в освіті"

Етапи уроку

Урок — логічно закінчена, цілісна, обмежена в часі частина навчально-виховного процесу, яку проводять за розкладом під керівництвом учителя з постійним складом учнів.

Тривалість уроків у загальноосвітньому навчальному закладі становить: у 1 класі – 35 хв., у 2 – 40 хв., у 5-12 – 45 хв. Зміна тривалості уроків допускається за погодженням з відповідними органами управління освітою та державної санітарно-епідеміологічної служби.

Тривалість перерв між уроками визначають з урахуванням потреб в організації активного відпочинку і харчування учнів, але не менше 10 хвилин, великої перерви (після другого або третього уроку) – 20 хв.

Кожний тип уроку має властиву тільки йому структуру, яку створює набір конкретних елементів.

1. Організаційна частина.

До неї належать привітання, перевірка підготовленості учнів до уроку, виявлення відсутніх, повідомлення плану роботи. Мета її — мобілізувати дітей до праці, активізувати їх увагу, створити робочу атмосферу на уроці.

2. Мотивація навчальної діяльності.

Передбачає формування в учнів потреби вивчення конкретного навчального матеріалу. Містить повідомлення теми, мети та завдань уроку. Виникненню мотивів для навчання сприяє чітке усвідомлення його мети — кінцевого, запланованого результату спільної діяльності викладача й учнів.

3. Перевірка знань учнів.

Означає перевірку письмового домашнього завдання, яку проводять різними методами контролю залежно від поставленої мети: усна перевірка (опитування), вибіркова письмова перевірка за допомогою карток-завдань.

4. Стимулювання навчальної діяльності.

Необхідне для розвитку в учнів зацікавленості до вивчення нової теми. Може здійснюватися за допомогою введення додаткової (вторинної) навчальної інформації, після чого буде викладатись основна, а також завдяки створенню викладачем проблемних, імітаційних або ігрових ситуацій.

5. Актуалізація опорних знань.

Покликана забезпечити узгодження між викладеною вчителем інформацією та сприйняттям, засвоєнням, осмисленням її учнями. Щоб пояснення було зрозумілим, учням необхідно нагадати попередній вивчений матеріал, на базі якого засвоюватимуться нові знання.

6. Пояснення нового матеріалу.

Полягає не тільки у викладанні, а й у керуванні процесом засвоєння учнями нових знань. Для успішного засвоєння учнями нових знань викладачеві необхідно подбати про їх сприймання, розуміння, закріплення і застосування. Бажано щоб під час пояснення нового матеріалу між учнями і вчителем існував зворотний зв'язок для з'ясування незрозумілих моментів.

7. Діагностика правильності засвоєння учнями знань.

Допомагає викладачеві, учням з'ясувати причину нерозуміння певного елемента змісту, невміння чи помилковості виконання інтелектуальної або практичної дії. Вона може бути здійснена за допомогою серії оперативних короткочасних контрольних робіт (письмових, графічних, практичних), усних фронтальних опитувань. За допомогою комп'ютерної техніки діагностика може бути здійснена особливо оперативно. Результати її відкривають для викладача чітку картину диференційованості учнів за рівнем засвоєння навчального матеріалу.

8. Закріплення нового матеріалу.

Здійснюється за допомогою вибіркового фронтального опитування учнів або за допомогою невеликої самостійної роботи. Для цього викладач повинен підібрати питання, завдання, які сприятимуть приєднанню нових знань до системи засвоєних раніше знань, умінь та навичок.

9. Підбиття підсумків уроку.

Передбачає коротке повідомлення про виконання запланованої мети, завдань уроку. Учитель аналізує, що нового дізнались учні на занятті, якими знаннями та вміннями оволоділи, яке значення мають ці знання для наступного вивчення предмета. У підсумках уроку має бути відображено позитивні та негативні аспекти діяльності класу та окремих учнів, оцінено їх роботу.

10. Повідомлення домашнього завдання.

Містить пояснення щодо змісту завдання, методики його виконання, передбачає його запис на дошці, а учнями — в щоденник.

Тип уроку визначає особливості його структури (наявність, послідовність і взаємозв'язок елементів). Одні уроки охоплюють усі елементи структури, інші — тільки деякі.

Сьогодні вчитель вільно вибирає структуру уроку. Йому не обов'язково дотримуватися формального поєднання і послідовності етапів уроку. Але при цьому вчитель не може допускати порушення закономірностей пізнавальної діяльності, не враховувати її ефективності. Доцільність тих чи інших типів і структур уроку оцінюється за кінцевим результатом процесу навчання, а не за структурною досконалістю окремих уроків.

Збірка добрих порад

• Перегляньте навчальну програму, обов’язково перечитайте пояснювальну записку, прочитайте вимоги стандарту з даної теми, з'ясуйте, що потрібно від вчителя до даного уроку.
• Конкретизуйте завдання уроку, виділіть провідну мету, сформулюйте і запишіть її у плані таким чином, щоб вона була доступна, зрозуміла учням, усвідомлена ними.
• Визначте, що має зрозуміти, запам'ятати учень на уроці, що він повинен знати і вміти після уроку. На початку уроку поясніть учням мету, завдання уроку.
• Під час підготовки до уроку відновіть в пам'яті матеріал підручника, підберіть опорні знання, вміння та навички.
• Прагніть до організованого початку всіх своїх уроків.
• Визначте, який навчальний матеріал повідомити учням, а який вони повинні опрацювати самостійно; в якому обсязі, якими порціями, які цікаві факти, що підтверджують провідні ідеї, повідомити школярам.
• Підберіть найбільш ефективні способи вивчення нового матеріалу, формування нових знань, умінь і навичок.
• Продумайте, що і як має бути записано на дошці та в зошитах учнів.
• Записуючи план уроку, уявляйте його як цілісне явище.

• Будьте зібраним, чітко і ясно ставте завдання перед учнями, дотримуйтеся логіки викладу матеріалу.
• Завдання та інструктаж давайте чітко, коротко, з обов'язковим з'ясуванням того, як учні зрозуміли вимоги.
• Будьте доброзичливим, не ображайте учнів; не обурюйтеся їх незнанням або нерозумінням. Пам'ятайте, що якщо більшість учнів чого-небудь не знає або не розуміє, то помилку треба шукати насамперед в собі, в способах організації їх діяльності.
• Не перебивайте учня, давайте можливість йому завершити думку. Пам’ятайте, що нечітка відповідь може бути наслідком незрозуміло поставленого вами запитання. Вислуховуйте відповідь до кінця навіть тоді, коли учні помиляються чи в вас обмаль часу.
• Пильно стежте за тим, як учні слухають учителя. Втрата уваги - сигнал про те, що треба змінити темп, повторити викладене або включити в хід уроку додатковий матеріал чи розрядку.
• Заощаджуйте час, вчасно розпочинайте урок та закінчуйте його за дзвінком. Приходьте в кабінет заздалегідь до дзвінка.
• Не допускайте тривалих настанов, моралізаторства, повчань.
• Темп уроку підтримуйте інтенсивним, але посильним для більшості дітей.
• Підтримуйте ініціативу учнів, їх активність і обізнаність.
• Частіше усміхайся. Пам’ятайте: ваша усмішка при вході до класу свідчить про те, що зустріч з дітьми вам приємна і що усмішка створює загальний позитивний настрій.
• Стимулюйте питання учнів, їх бажання дізнатися про щось нове.
• Не використовуйте багато часу для перевірки домашнього завдання. Використовуйте різні форми перевірки, вводьте систему взаємоперевірки.
• Не спішіть виправляти помилку учня, краще, якщо її виправлять однокласники.
• Намагайтеся організувати самостійну роботу учнів на уроці – так міцніше засвоюється новий матеріал.
• При використанні технічних засобів навчання, комп’ютерної техніки, наочності не марнуйте час, намагайтеся використовувати засоби навчання ефективно.
• При організації самостійної роботи, гри, усних відповідей не квапте учнів.
• Обов’язково звертайте увагу на виховні аспекти уроку.
• Домашнє завдання потрібно давати з поясненням, до дзвоника. Не затримуйте учнів після дзвоника.
• Проводьте фізкультхвилинку.
• Вивчайте можливості кожного вихованця та спирайтеся на них.
• Вступаючи в контакт з дітьми, не варто будувати зверхні стосунки з ними. Пам’ятайте, що навіть малюк у взаєминах з дорослими відстоює свою незалежність.
• Важливе завдання вчителя – передбачити ситуації, які виникатимуть на уроці. Пам’ятайте, що помилці легше запобігти, ніж потім виправляти її.
• Мотивуйте виставлену оцінку, скажіть учневі, над чим йому слід попрацювати додатково. Це привчатиме до дисциплінованої праці і учень буде звикати до того, що вказівки вчителя потрібно виконувати обов’язково.
• Закінчуйте урок загальною оцінкою роботи класу і окремих учнів. Нехай всі відчують почуття задоволення від результатів праці. Постарайтесь помітити позитивне в роботі недисциплінованих дітей, але не робіть це занадто часто.
• Не допускайте конфліктів з усім класом чи з його частиною, а якщо вони виникли, не затягуйте, а шукайте розумні шляхи вирішення.
• Особливу увагу звертайте на тих учнів, у кого нестійка увага. Попереджайте відразу ж наміри порушити робочий ритм. Звертайтесь з запитаннями до тих, хто може на уроці відволікатись.
• Пам'ятайте, що більшість різних порушень на уроці відбувається через недостатню завантаженість учнів корисною, цікавою роботою. Особливо важливими є два елементи: чого вони навчаються, виконуючи ті чи інші завдання, та до чого привчаться в процесі цієї діяльності.
• Основне призначення оцінки – правильно визначити результати навчання, визначити зміни динаміки успішності та стимулювання учнів.
• Починайте урок енергійно. Не затягуйте час, задаючи питання про те, хто не виконав домашнє завдання і вислуховуванням відповідей. Урок ведіть так, щоб кожен учень із самого початку його і до кінця був зайнятим ділом. Захоплюйте учнів змістом матеріалу, контролюйте темп уроку, допомагайте “слабшим” повірити в свої сили.
• Утримуйтесь від зайвих зауважень.
• При порушенні поведінки учнем – звертайтесь за допомогою до учнів класу. З порушником, якого клас не підтримує, легше справитись.
• Пам’ятайте: кожний урок не повинен бути схожий на попередній.

Ваш успішний урок

Ваш успішний урок

Заповіді вчителя

1. Дбай про своє добре ім’я – це найвища цінність сучасного вчителя.
2. Роби все вчасно і професійно.
3. Завжди будь люб’язним, привітним і доброзичливим.
4. Ніколи не говори зайвого. Завжди думай про наслідки сказаного тобою.
5. Турбуйся про своїх колег, учнів – вони створюють твій імідж.
6. Дбай про свій зовнішній вигляд. Пам’ятай: привабливий зовнішній вигляд – запорука позитивного іміджу.
7. Говори і пиши гарною мовою – вони ознаки твого інтелекту.
8. Пам’ятай, що впевненість у собі не повинна заважати скромності.

Перед уроком

1. Перед уроком перевірте, чи все потрібне на місці, чи немає непотрібних предметів біля дошки, чи чисто у класі.
2. Уявно відтворіть основні етапи уроку.
3. Пригадайте план уроку.
4. Уявіть клас та окремих учнів.
5. Викличте відповідний емоційний настрій.

Як подолати страх?

(тези для аутотренінгу)

1. Я ґрунтовно підготувався до заняття.
2. Я спокійний.
3. Настрій у мене хороший, бадьорий.
4. Я продумав усі компоненти уроку.
5. Я добре знаю всіх учнів, вони дисципліновані, уважні.
6. Діти з повагою ставляться до мене.
7. Я підібрав цікавий матеріал і зможу захопити школярів.
8. Мені легко з учнями.
9. Я цілком володію собою.

Уміння заходити до класу

1. Завчасно з’ясуйте, в якому кабінеті відповідно до розкладу ви маєте проводити заняття, особливо коли це пов’язано із замінами уроків.
2. У кожному класі доберіть собі помічників.
3. Під час перерви підберіть усі матеріали, потрібні вам для конкретного уроку, компактно складіть їх.
4. Оглянувши себе перед дзеркалом, після першого дзвоника на урок виходьте з учительської і прямуйте до класу.
5. Почекайте другого дзвоника, дайте змогу всім учням зайти до класної кімнати
6. Журнал, зошит, підручник тримайте в лівій руці, а правою відчиняйте двері. Ви маєте з’явитися в отворі дверей на повний зріст. Не обертаючись, правою рукою за своєю спиною зачиняйте двері.
7. На вашому обличчі має бути вираз задоволення і ледь помітна посмішка: ви раді зустрічі з вихованцями.
8. Упевненим кроком ідіть до робочого стола, 2-3 секунди уважно оглядайте клас, щоб охопити поглядом усіх учнів і психологічно налаштувати їх на навчальну діяльність.
9. Зайшовши до класу, не забудьте усміхнутися і привітатися.